Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2020 року
у справі № 825/1518/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження працівником державної реєстрації припинення підприємницької діяльності роботодавця
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління адміністративних послуг міської ради, треті особи: ОСОБА_2, міський центр зайнятості, у якому просила:
- визнати незаконною та відмінити державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;
- скасувати відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказала на протиправність припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за її власним рішенням, оскільки на час здійснення оскаржуваної державної реєстрації позивач перебувала в трудових відносинах із зазначеною особою на підставі трудового договору, який у встановленому законом порядку не розірваний. Наведене, на думку ОСОБА_1 , яка на час припинення підприємницької діяльності третьої особи знаходилася у відпустці по догляду за дитиною, не відповідає державній гарантії захисту від незаконного звільнення, порушує її право на працю, право на грошову компенсацію за невикористану відпустку, а також позбавляє її можливості скористатися правом на отримання допомоги по безробіттю та унеможливлює подальше працевлаштування.
Окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив.
Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на наявність трудового спору, який підлягає вирішенню судом цивільної юрисдикції.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що ця справа підлягає розгляду судом саме адміністративної юрисдикції, оскільки в ній оскаржуються дії суб`єкта владних повноважень.
Правова позиція Верховного Суду: до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Спір у цій справі, ініційованій ОСОБА_1, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, вчиняючи оскаржуваний запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувана державна реєстрація припинення підприємницької діяльності стосувалася прав іншої особи, а не позивача.
Висновки: звернення до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення її трудових прав, порушених ФОП ОСОБА_2 внаслідок неприпинення укладеного з позивачем трудового договору в установленому законом порядку та фактичного незаконного звільнення позивачки під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років. Отже, спірні правовідносини є приватноправовими, адже виникли з приводу реалізації та захисту прав позивача у сфері трудових відносин, регламентованих КЗпП України, який визначає, зокрема, й підстави та порядок припинення трудового договору. Звернення вимог цього позову саме до державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень не наділяє цей спір ознаками публічно-правового.
Ключові слова: цивільна юрисдикція, цивільне судочинство, адміністративна юрисдикція, адміністративне судочинство, трудові спори
