Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 березня 2020 року
у справі № 2-5151/09
Цивільна юрисдикція
Щодо апеляційного оскарження ухвали про залишення без розгляду заяви про відвід судді
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» (далі - ДП «Одеський морський торгівельний порт») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа розглядалася судами неодноразово.
При новому розгляді справи, ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про відвід судді.
Ухвалою районного суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником пропущено процесуальний строк, визначений ч. 3 ст. 39 ЦПК України, на подання заяви про відвід судді, а заяви про поновлення указаного строку позивачем не подано. При цьому суд зазначив, що в заяві про відвід чітко не сформульовано та не визначено наявності у головуючого факту приватного інтересу та наявності фактичної суперечливості між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу районного суду закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід не підлягає оскарженню окремо від рішення суду та заперечення на вказану ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що наведені у заяві про відвід підстави відводу є обґрунтованими. Заявник зазначає, що в апеляційному порядку ним оскаржувалась ухвала суду першої інстанції, яка входить до переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, передбаченого ч. 1 ст. 353 ЦПК України, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно закрив апеляційне провадження.
Правова позиція Верховного Суду: згідно із ч. 2 ст. 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 цього Кодексу.
У ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід суддіу справі.
Отже, зазначена ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Висновки: обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у ч. 1 ст. 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України.Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17.
Ключові слова: право на апеляційне оскарження, конфлікт інтересів при розгляді справи, апеляційний перегляд справи
