Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 січня 2018 року
у справі № 1519/2-4141/11
Цивільна юрисдикція
Щодо преюдиційного характеру рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, для іпотекодавця
Фабула справи: ПАТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням районного суду позов ПАТ «Ощадбанк» задоволено.
ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що судове рішення стосується їй прав та обов'язків.
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішенням районного суду закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 немає передбаченого ст. 292 ЦПК України 2004 року права апеляційного оскарження, оскільки вона не приймала участі у справі і суд першої інстанції питання про її права та обов'язки не вирішував.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 зазначає, що апеляційний суд не врахував, що рішення суду першої інстанції про стягнення боргу за кредитним договором з боржника та поручителя стосується її прав та обов'язків, оскільки у разі неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, банк має право в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно, яке належить їй на праві власності.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу (ч. 1 ст. 36 ЦПК України 2004 року).
У разі невиконання боржником та поручителем рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор може звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Висновки: у разі не оскарження рішення суду по даній справі, іпотекодавець буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума встановлена преюдиційним судовим рішенням.
Ключові слова: залучення до участі у справі, стягнення боргу за кредитним договором
