Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 липня 2020 року
у справі № 822/632/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо умови настання відповідальності за наведення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт
Фабула справи: ТОВ «Діамант» звернулося з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), третя особа: міська рада, в якому просило:
- визнати протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок управління ДАБІ щодо здійснення позапланової перевірки та складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
- визнати протиправною та скасувати постанови управління ДАБІ про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;
- визнати протиправним та скасувати припис управління ДАБІ про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
- визнати протиправним та скасувати припис управління ДАБІ про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх проведення або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Постановою окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного постанову окружного адміністративного суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування приписів і постанов. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ДАБІ зазначає про те, що об`єкт будівництва - реконструкція орендованих складських приміщень під паркінг з надбудовою і прибудовою офісних та допоміжних приміщень - має бути віднесений до IV категорії складності, як зазначає у своєму листі Управління культури, національностей, релігій та туризму облдержадміністрації, та що будівництво може призвести до втрати об'єкта культурної спадщини місцевого значення.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Аналогічним чином спірні правовідносини врегульовує й п. 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №466 (далі - Порядок №466), згідно з яким замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданих ним повідомленні, декларації, за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та КУпАП.
Відповідно до абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації:
- на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
- на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
- на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев`яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Як випливає зі змісту п. 22 Порядку №466, встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації, свідчить про недостовірність даних.
Висновки: замовник, в тому числі фізична особа, яка має намір щодо забудови території, несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт. Обов'язковою умовою для настання відповідальності є саме наведення замовником недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, тобто встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №816/1981/16.
Ключові слова: механізм віднесення об`єктів будівництва до категорій складності, правовий статус щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, створення облікової документації на будівлю
