Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 09 вересня 2020 року
у справі № 906/1336/19
Господарська юрисдикція
Щодо накладення арешту на майно, яке є предметом спірного договору
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Мейсон Ентертеймент" та ТОВ "ДЗІДЗІДЗІ", в якому просив:
- визнати недійсними з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мейсон Ентертеймент";
- визнати недійсним договір про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг, який укладений між ТОВ "Мейсон Ентертеймент" та ТОВ "ДЗІДЗІДЗІ".
Крім того, до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на знак для товарів і послуг "ДЗІДЗЬО/DZIDZIO".
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Мейсон Ентертеймент" зазначає, що порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 136 ГПК України.
Правова позиція Верховного Суду: забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
За змістом ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
Оскільки позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, тому в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Висновки: накладення арешту на майно, яке є предметом спірного договору, по суті спрямоване на збереження цього об`єкта, яке, за твердженням позивача, було відчужено незаконно та безпідставно, у зв`язку з чим позивач і звернувся з позовом у цій справі.
Ключові слова: обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, права на знак для товарів і послуг, неефективність способу захисту
