Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 липня 2026 року
у справі № 910/268/23[4]
Господарська юрисдикція
Щодо предмета оцінки судом під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову за наявності іноземного елемента у структурі володіння активом
Фабула справи: у 2015 році Національний банк України визнав неплатоспроможним один із найбільших на той час українських банків - Банк "Фінанси та Кредит" і почав процедуру його виведення з ринку (ліквідації).
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), здійснюючи процедуру ліквідації банку, виявив низку сумнівних правочинів, якими банку було завдано збитків. Фонд вважав, що відомий український мільярдер ОСОБА_1, маючи вирішальний вплив на діяльність банку та його керівництво, організував видачу значних кредитів на підконтрольні йому українські підприємства, а також подальше виведення цих кредитних коштів за кордон (на підконтрольні відповідачеві нерезидентні компанії). Фонд стверджував, що від цих операцій ОСОБА_1 отримав пряму майнову вигоду у розмірі 223 119 302,36 доларів США та 18 392 644,00 євро.
Фонд звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування більше 45 млрд грн шкоди (збитків), завданих банку. Одночасно з позовом Фонд також подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на корпоративні права/заборонити відчуження корпоративних прав у статутному капіталі низки українських та іноземних юридичних осіб, щодо яких ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (здійснює опосередковане володіння корпоративними правами). Щодо українських товариств також просив заборонити проведення реєстраційних дій, пов`язаних зі збільшенням статутного капіталу.
Господарський суд ухвалою повністю задовольнив заяву Фонду про забезпечення позову.
Апеляційний господарський суд постановою залишив без змін ухвалу господарського суду.
Мотивація касаційних скарг: Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) стверджує, що необхідно застосувати право Сінгапуру до Компанії Minco Trust; апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду щодо встановлення змісту іноземного права та застосування особистого закону юридичної особи; у відповідача відсутнє речове право на активи трасту та недопустимим є ототожнення статусу вигодоодержувача з правом власності або контролем; норми Цивільного кодексу України про управління майном є найближчий аналог трастових відносин; незалучення Компаній Fevamotinico S.a r.l. і Ferrexpo PLC є безумовною підставою для скасування судових рішень; мотивуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції фактично обмежився лише посиланням на постанову Верховного Суду від 10.01.2024.
Компанія Fevamotinico S.а r.l. зазначає, що суди не встановили зміст права Сінгапуру, яке регулює діяльність Компанії Minco Trust, і безпідставно застосували до трастових відносин право України; за висновками іноземних радників відповідач є лише одним із дискреційних вигодоодержувачів, який не має права одноосібно давати вказівки довірчому власнику (trustee), вимагати розподілу майна або розпоряджатися акціями Компанії Fevamotinico S.a r.l.; ст.137 ГПК не передбачає можливості заборонити іноземній особі, яка не є відповідачем, відчужувати частку в іншій іноземній компанії, а Фонд не навів норми закону чи міжнародного договору, яка дозволяє такий захід; ухвала про забезпечення позову вирішує питання про її права та права Компанії Ferrexpo PLC без залучення цих компаній до участі у справі; суд апеляційної інстанції фактично обмежився посиланням на постанову Верховного Суду від 10.01.2024.
Правова позиція Верховного Суду: вид, підстави, порядок застосування і процесуальні наслідки забезпечення позову визначаються законом суду, який розглядає справу. Для українського господарського суду таким законом є ГПК.
Сама по собі обставина, що Компанія Minco Trust утворена за правом Сінгапуру, не змінює повноважень українського суду застосувати передбачені ГПК заходи у справі, яка розглядається в Україні.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону "Про міжнародне приватне право" особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.
Отже, ч.3 ст.8 цього Закону дозволяє учасникам подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного права, та іншим чином сприяти суду у встановленні їх змісту. Компанія Fevamotinico S.a r.l. скористалася цією можливістю і подала висновки іноземних радників.
Апеляційний господарський суд не залишив ці матеріали без оцінки. Він виходив із викладеного в них положення, що дискреційний вигодоодержувач не має безумовного права вимагати розподілу трастового майна, одноосібно розпоряджатися ним або давати обов`язкові вказівки довірчого власника (trustee).
Однак наведене правило характеризує формальний обсяг прав вигодоодержувача у трастових відносинах. Воно не дає автоматичної відповіді на інше питання - чи спростовує це правило сукупність фактичних даних про кінцевий економічний контроль відповідача над корпоративним ланцюгом.
Суди врахували не лише статус відповідача як одного з вигодоодержувачів. Вони оцінили його декларації, корпоративну звітність, посади й повноваження в компаніях групи, розкриття його як кінцевого бенефіціара, структуру володіння 50,3% акцій та процесуальну поведінку під час провадження в англійському суді.
Касаційні скарги ототожнюють відсутність у відповідача безумовного речового права на актив трасту з відсутністю будь-якого кінцевого контролю або економічного інтересу. Проте ці категорії не є тотожними.
Поняття кінцевого бенефіціарного власника спрямоване на виявлення фізичної особи, яка прямо або опосередковано здійснює вирішальний вплив чи отримує економічну вигоду, а не лише на встановлення формального власника корпоративних прав.
Висновки іноземних радників можуть пояснювати зміст права Сінгапуру, але не замінюють оцінку фактичних доказів, не встановлюють відсутності економічного контролю відповідача та не доводять, що ризик відчуження корпоративного ланцюга зник.
Посилання Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) на норми Цивільного кодексу України про договір управління майном не спростовує цих висновків. Суди не ототожнювали Компанію Minco Trust з українським договором управління майном і не визначали остаточно речово-правових наслідків створення трасту.
Скаржники також не враховують відмінність між постановленням ухвали про забезпечення та її можливим виконанням за кордоном. Український суд вирішує питання про забезпечення за власним процесуальним законом; визнання та примусове виконання ухвали в іншій державі відбувається за міжнародними договорами і правом цієї конкретної держави.
Так само за правом відповідної юрисдикції надалі вирішуватиметься питання про можливість звернення стягнення на конкретний іноземний актив у разі ухвалення рішення на користь Фонду. Ухвала про забезпечення цього питання наперед не вирішує.
Апеляційний господарський суд правильно визначив юридичне значення поданих висновків: вони уточнюють формальну конструкцію дискреційного трасту, але не спростовують попередньої оцінки сукупності доказів і не усувають необхідності тимчасово зберегти корпоративний ланцюг.
Висновки: іноземний елемент у структурі володіння активом не змінює процесуальної природи ухвали про забезпечення позову. Питання про те, чи існує достатня підстава тимчасово обмежити відчуження активу до вирішення спору, господарський суд вирішує за статтями 136-140 ГПК.
Водночас іноземне право може мати значення для визначення правового статусу іноземної юридичної особи, змісту трастових відносин, титулу на корпоративні права та можливості звернення на них стягнення. Ці питання необхідно відрізняти від процесуального питання про тимчасове збереження існуючого стану.
На стадії забезпечення суд не визнає відповідача юридичним власником кожної частки у ланцюгу, не позбавляє формальних власників їхнього титулу і не звертає стягнення на актив. Суд оцінює, чи існує достатньо обґрунтоване припущення про кінцевий контроль відповідача та реальний ризик зміни структури до завершення розгляду.
Ключові слова: транскордонний майновий контроль, дискреційний траст, бенефіціарний інтерес, іноземний правопорядок, корпоративна структура групи, наслідки ліквідації банку
