Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 червня 2026 року
у справі № 906/1325/25
Господарська юрисдикція
Щодо необхідності оцінки господарським судом постанови про закриття кримінального провадження підлягає нарівні з іншими доказами у справі
ФАБУЛА СПРАВИ
Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Радомишльський лісгосп АПК "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про стягнення 1 750 529,83 грн завданої шкоди внаслідок незаконної порубки дерев.
Господарський суд рішенням позов задоволено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до загальних правових висновків щодо застосування статей 76, 77, 86 ГПК України та стандарту доказування у наведених скаржником постановах зазначено, зокрема, що:
- чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи;
- принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Колегія суддів зазначає, що процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків.
Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
ВИСНОВКИ: суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зміст постанови слідчого про закриття кримінального провадження та не надали відповідної оцінки як обставинам встановленим у ній, так і самій постанові як доказу у справі, в контексті надання їй оцінки в сукупності з іншими поданими у справі доказами.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій надаючи оцінку доказам у справі та доводам сторін проявили в цьому випадку надмірний формалізм.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила оцінки доказів, принцип заборони надмірного формалізму, екологічні спори
