Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 травня 2026 року
у справі № 910/1140/25
Господарська юрисдикція
Щодо обов'язковості встановлення судами обставин фактичної та правової можливості виконання договору про умови ведення мисливського господарства в межах заповідного урочища
Фабула справи: до господарського суду звернувся прокурор в інтересах держави в особі селищної ради, Державної екологічної інспекції до обласної ради, Державного агентства лісових ресурсів України та ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" про:
- визнання незаконним рішення обласної ради "Про надання у користування мисливських угідь ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі", в частині надання у користування ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" об'єкту природно-заповідного фонду - заповідного урочища (лісового) "Еталонні соснові насадження", площею 5 га;
- визнання недійсним договору № 6 про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Державним агентством лісових ресурсів України та ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі", в частині мисливських угідь заповідного урочища;
- зобов`язання ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" повернути Державному агентству лісових ресурсів України мисливські угіддя заповідного урочища.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує на відсутність висновків Верховного Суду стосовно застосування ст.ст. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про екологічну мережу України», щодо законності надання органом місцевого самоврядування об`єктів природно-заповідного фонду, а саме - заповідних урочищ у складі мисливських угідь для ведення мисливського господарства та здійснення такої діяльності на території вказаних об`єктів, у тому числі проведення біотехнічних заходів.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» мисливство та інші види використання територій природно-заповідного фонду можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Біотехнічні заходи є комплексом різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин (ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»). При вирішенні питання про дійсність договору про умови ведення мисливського господарства, предметом якого є територія заповідного урочища, суд зобов'язаний дослідити фактичний вплив передбачених договором заходів на природний стан урочища та встановити, чи є предмет договору юридично можливим до виконання з урахуванням imperативних заборон законодавства про природно-заповідний фонд.
Відповідно до п. 3.1 Положення про лісове заповідне урочище місцевого значення «Еталонні соснові насадження», затвердженого 24.12.2012 начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених до природних заповідників, а саме, зокрема: мисливство, туризм; вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення, гніздування; незаконне добування (збирання) або знищення тварин, з числа видів, занесених до Європейського Червоного списку; інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зав`язків та ходу природних процесів, втрати наукової, господарської, естетичної цінності природного комплексу, що охороняється.
Висновки: судами не було належним чином досліджено обставини щодо фактичної та правової можливості виконання умов оспорюваного договору в межах об'єкта заповідного урочища; суди не надали правової оцінки відповідності пунктів договору конкретним заборонам Положення про урочище, не дослідили фактичний вплив біотехнічних заходів на природний стан урочища і не встановили, чи можливо виконувати обов'язки за договором, не порушуючи при цьому імперативну законодавчу заборону на втручання в природні процеси урочища, чи відповідає така діяльність статусу урочища, меті його створення і завданню.
Таке неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення судами рішень, яке не відповідають вимогам законності та обґрунтованості.
Ключові слова: оскарження рішень ОМС, доступ до правосуддя, поняття мисливство, поняття мисливське господарство
