Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 липня 2026 року
у справі № 909/1125/24[2]
Господарська юрисдикція
Щодо допустимості як доказів лісовпорядних матеріалів, складених російською мовою за часів СРСР
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, в якому просив витребувати у власність держави в особі Позивача із незаконного володіння Відповідача земельну ділянку загальною площею 1,5282 га.
Господарський суд рішенням відмовив у його задоволенні.
Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив. Витребував на користь держави в особі Позивача спірну земельну ділянку із незаконного володіння Відповідача.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).
Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів означає, що в окремих випадках, передбачених нормами права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.
Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
ВИСНОВКИ: складення лісовпорядних матеріалів 1979 та 1988 років російською мовою не свідчить про їх недопустимість, оскільки вони створювалися за часів СРСР відповідно до чинних тоді правил діловодства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: землекористування, оформлення земельних прав, лісокористування
