Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 вересня 2025 року
у справі № 911/906/23
Господарська юрисдикція
Щодо способу захисту порушених прав позивача у разі, коли вже є судові рішення про витребування спірних земельних ділянок, проте у зв`язку з об`єднанням цих ділянок з іншими належними відповідачу ділянками неможливо виконати попередні судові рішення
Фабула справи: ГУ Держгеокадастру повторно відвело у приватну власність у порядку безоплатної приватизації двом громадянам, які раніше вже використали таке право у іншій області, земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Первинні набувачі отримані земельні ділянки майже одразу відчужили на користь ТОВ «Нива Фарм».
Суд витребував спірні земельні ділянки з незаконного володіння Товариства на користь держави. Проте, як з'ясувалося згодом, на момент ухвалення судових рішень спірні земельні ділянки за заявою Товариства були об`єднані з належними йому ж іншими земельними ділянками у нову земельну ділянку площею 19,363 га з присвоєнням їй інакшого кадастрового номера.
Прокурор, стверджуючи, що ухвалені судом рішення не можуть бути виконані, оскільки витребувані судом спірні земельні ділянки формально припинили своє існування як об'єкти цивільних прав, звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі міської ради з вимогами припинити право власності Товариства на новостворену земельну ділянку та зобов'язати скасувати її державну реєстрацію, витребувати спірні земельні ділянки у координатах, межах та конфігурації, в яких вони були передані безоплатно фізичним особам, які надалі відчужили їх ТОВ «Нива Фарм».
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, позов задовольнив повністю з посиланням на те, що прокурор є повноважним у цій справі представляти інтереси держави в особі міської ради, а задоволення такого позову приведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Нива Фарм» вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин приписи ст. 388 ЦК України щодо вичерпних випадків для витребування нерухомого майна з незаконного володіння добросовісного набувача, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та залишили без належного врахування надані Товариством докази його добросовісності як набувача земельних ділянок.
Правова позиція Верховного Суду: особливістю цього спору у справі, рішення в якій переглядає Велика Палата Верховного Суду, є те, що спірні земельні ділянки, які існували не лише в розумінні ст. 79 ЗК України як частини земної поверхні, а й в розумінні ст. 79-1 ЗК України як окремі об'єкти цивільних прав, за заявою Товариства були об'єднані з іншими належними йому земельними ділянками у штучно створену нову земельну ділянку площею 19,363 га з присвоєнням новоствореній ділянці також і нового кадастрового номеру, що призвело до того, що спірні ділянки, залишаючись тими ж частинами земної поверхні, перестали бути у статусі окремих об'єктів цивільних прав в розумінні ст.79-1 ЗК України.
Відтак у цій справі предмет спору (внаслідок незаконних дій її незаконного володільця) зазнав змін і став частиною нового об'єкта речових прав, що включає, поряд із належним позивачу майном, також й інше майно, законність набуття якого позивач не оспорює. Така обставина, як об`єднання спірних земельних ділянок з іншими, спричинила абсолютну неможливість виконання раніше ухвалених судових рішень щодо їх витребування з огляду на те, що ці судові рішення вже не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності позивача на спірні земельні ділянки, оскільки такі ділянки як окремі об'єкти цивільних прав нині не існують, їх кадастрові номери скасовані, а відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закриті, як і закриті Поземельні книги на спірні земельні ділянки, які існували до їх об`єднання.
Земельна ділянка, яка була об'єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об`єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий.
З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.
Права позивача на витребувані земельні ділянки мають бути відновлені відповідно до ознак, конфігурації та розташування тих земельних ділянок, які були протиправно об`єднані відповідачем з іншими належними йому ділянками, та які як окремі об'єкти цивільних прав припинили своє існування.
Висновки: правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.
Ключові слова: тотожність спорів, ефективність захисту, обрання способу захисту, умови поновлення прав, відсутність предмета спору, право на мирне володіння майном
