Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 липня 2025 року
у справі № 910/2389/23
Господарська юрисдикція
Щодо підстави, яка унеможливлює повернення спірного майна із застосуванням положень ст. 391 ЦК України
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави з позовом до Київської міської ради та ТОВ "НВП "Рестін", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького, у якому просив:
усунути перешкоди державі в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом:
визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради;
визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "НВП "Рестін";
скасування державної реєстрації за ТОВ "НВП "Рестін" права оренди земельної ділянки;
зобов`язати ТОВ "НВП "Рестін" повернути, а Київську міську раду прийняти спірну земельну ділянку.
Господарський суд ухвалив рішення у справі № 910/2389/23, яким у задоволенні позову прокурора відмовив повністю.
Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо сторони не перебували в договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Такі способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин його можна пред'явити лише для захисту абсолютного суб'єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою в договірних чи в інших зобов'язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.
Речове право захищають за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов'язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично - з необмеженого кола осіб) і не створює саме собою зобов'язального правовідношення.
Однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.
Якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов'язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не можна заявити, а право власника слід захищати за допомогою зобов'язально-правових способів.
ВИСНОВКИ: наявність договірних (зобов'язальних) відносин щодо спірного майна унеможливлює його повернення із застосуванням положень статті 391 ЦК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи судового захисту, захист земельних прав, орендні правовідносини
