Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 грудня 2020 року
у справі № 712/11527/17
Цивільна юрисдикція
Щодо розгляду апеляційним судом справи про визначення місця проживання дитини за відсутності висновку органу опіки та піклування
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей міської ради, Служба у справах дітей районної державної адміністрації області, про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що він та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_4, яка проживає з ним та знаходиться на його повному утриманні і вихованні. Відповідач обов`язків з догляду за дочкою не виконує, належним вихованням дитини не займається, у неї відсутні материнські почуття, відсутній медичний догляд, вона залишала дитину без нагляду, не бажає спілкуватися з дитиною та дбати про її розвиток.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей міської ради, Служба у справах дітей райдержадміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що добровільно ОСОБА_1 не надає їй можливості спілкуватися з дочкою, чинить різні перешкоди, щоб унеможливити їх зустрічі з нею, силоміць утримує їхню доньку у себе, у зв`язку з чим вона не має фізичної можливості отримати доступ до неї.
Рішенням суду першої інстанції первісний позов. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Правова позиція Верховного Суду: нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновки: визначаючи місце проживання дитини з матір'ю, суд апеляційної інстанції відхилив висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її спільне проживання з батьком та взяв до уваги лише акт обстеження умов проживання матері. Проте, апеляційним судом не враховано, що за зустрічним позовом матері органом опіки та піклування не складено висновку про доцільність проживання дитини разом з матір'ю, а акт обстеження умов проживання не є за своєю суттю та змістом висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій здійснено розгляд справи за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання матері, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду зустрічного позову матері, що є порушенням ст. 19 СК України.
Ключові слова: принцип “найкращих інтересів дитини”, доказування у сімейних спорах, порядок визначення місця проживання дитини, захист прав дитини, часткова цивільна дієздатність
