Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 листопада 2020 року
у справі № 757/52096/18-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо особливостей судового розгляду справ про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що йому 87 років, він є одиноким та отримує пенсію за віком у розмірі 2 393,07 грн, розмір якої не забезпечує необхідного мінімуму для проживання, враховуючи витрати на оплату комунальних послуг, ліків та продуктів харчування, а ОСОБА_2, який є його сином та проживає у Франції, є визначним композитором та має високий рівень доходу, має можливість надавати йому матеріальну допомогу, однак такої допомоги не надає.
Суд першої інстанції позов ОСОБА_1 задовольнив, обґрунтовуючи рішення тим, що розмір пенсії позивача не забезпечує його потреб на харчування і лікування, тому позивач має необхідність у матеріальній допомозі, яку ОСОБА_2 не надає, хоча є працездатним, офіційно працевлаштований і має можливість сплачувати аліменти на утримання батька.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він потребує матеріальної допомоги. При цьому сам факт непрацездатності ОСОБА_1 не зумовлює виникнення у відповідача обов’язку надання йому утримання, оскільки стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню допомогу.
КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.
У справі, що переглядалась, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач є особою похилого віку, 1930 року народження, непрацездатним, власного житла не має, єдиний дохід – пенсія у розмірі 2 393,07 грн, яка з огляду на його стан здоров’я, умови проживання не може задовольнити його життєвих потреб, а тому він має необхідність у матеріальній допомозі. Відповідач, який є сином позивача, особою молодого віку, працездатним, отримує дохід, має можливість сплачувати аліменти на утримання батька. При цьому відповідачем не надав доказів того, що він не має можливості надавати допомогу, і суд не встановив підстав, передбачених статтею 204 СК України, для звільнення відповідача від обов’язку утримувати непрацездатного батька.
ВИСНОВКИ: під час вирішення питання, чи потребують батьки матеріальної допомоги, суди повинні враховувати будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому отримання батьком (матір’ю) доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: сімейні спори, підстави стягнення аліментів, обов'язок утримувати батьків, аліментні зобов'язання
