Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 лютого 2021 року
у справі № 908/288/20
Господарська юрисдикція
Щодо обов’язковості дотримання досудового порядку внесення змін до договору для реалізації права на зміну чи припинення договору
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17
Фабула справи: ТОВ «Менеджес-Соларпарк Приморськ» звернулося з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про внесення змін до договору про приєднання до електричних мереж.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «Запоріжжяобленерго» посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ст.ст. 651, 652 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.
Правова позиція Верховного Суду: за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Натомість ст. 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.ч. 2-4 ст. 188 ГК України).
Правила, передбачені ч.ч. 2-4 ст. 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов'язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Ч.ч. 2, 3 ст. 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Ч. 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
Висновки: право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо застосування положень ст. 188 ГК України, зазначивши, що недотримання досудового порядку внесення змін до договору не позбавляє сторону спору права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Ключові слова: процедура припинення зобов’язання, специфіка будівництва сонячних електростанцій, істотне порушення договору, критерії істотності порушення
