Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 березня 2021 року
у справі № 439/1347/19[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо виходу апеляційного суду за межі своїх процесуальних повноважень
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора, ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація майна та майна» та записи про право власності, про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на нежитлові приміщення та земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, заяву ОСОБА_1 задоволено.
ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до суду заяву про зустрічне забезпечення.
Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» про зустрічне забезпечення відмовлено.
Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» про зустрічне забезпечення.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Виходячи з того, що суд апеляційної інстанції неправомірно відкрив апеляційне провадження щодо перегляду ухвали, яка не може виступати самостійним об'єктом оскарження, він не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, заяви 29458/04, 29465/04, § 24).
ВИСНОВКИ: постанова суду апеляційної інстанції прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції не мав повноважень на відкриття провадження у справі, а мав повернути апеляційну скаргу.
Враховуючи, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип верховенства права, який серед іншого передбачає, що суди мають правомірно, тобто з дотриманням норм матеріального та процесуального права використовувати надані їм повноваження, то апеляційний суд при ухваленні постанови не був «судом, встановленим законом», тобто вийшов за межі своїх повноважень.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура апеляційного оскарження, предмет апеляційного оскарження, повноваження суду, підстави скасування судових рішень
