Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 вересня 2019 року
у справі № 925/1387/15
Господарська юрисдикція
Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц
від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15
від 29.05.2018 у справі № 369/238-15-ц
від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц
ФАБУЛА СПРАВИ
ПАТ "Дельта Банк" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Будинок оптики", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Оптикал Трейд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, в якому просило в рахунок часткового погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на нежитлові приміщення.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України "Про іпотеку" не передбачає виникнення права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішення суду.
Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Разом з тим згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про іпотеку" право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку", згідно якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом прийняття його у свою власність на підставі іпотечного договору є позасудовим способом захисту і не передбачено як спосіб захисту права шляхом звернення до суду (фактично про встановлення права за рішенням суду) ні статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ні Законом України "Про іпотеку", ні іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання кредитних зобов'язань.
Крім того, стаття 392 ЦК України, яка надає право власнику майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте ним раніше на законних підставах.
ВИСНОВКИ: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, натомість з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи захисту прав іпотекодавця, позасудовий спосіб врегулювання спору, способи звернення стягнення на майно, засоби забезпечення зобов’язання, підстави припинення іпотеки
