Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 квітня 2021 року
у справі № 520/16394/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо правової оцінки факту визнання засудженим своєї вини для встановлення щирого каяття
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Запобіжний захід - заставу до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Доводи захисника щодо неврахування судом апеляційної інстанції пом'якшуючих обставин, серед яких він зазначає щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, офіційне працевлаштування, є необґрунтованими.
Як убачається з оскаржуваного вироку, апеляційний суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, перебування на утриманні засудженого двох неповнолітніх дітей. Тож судом апеляційної інстанції враховано той факт, що після ухвалення вироку місцевим судом у ОСОБА_1 народилася ще друга дитина.
Серед іншого суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, оскільки факт злочину було виявлено в ході проведення обшуків автомобіля та самого засудженого, під час яких було отримано всі докази на підтвердження його вини, тобто жодних активних дій для розкриття злочину він не вчиняв. За обставинами справи ОСОБА_1 обвинувачувався у придбанні вогнепальної зброї у невстановлений час, у невстановленому місці та в невстановленої особи та в подальшому її зберіганні. Суд погоджується з відсутністю в діях засудженого активного сприяння розкриттю злочину, оскільки, крім тієї інформації, яку було отримано в ході проведених слідчих дій, засуджений не повідомив жодних інших відомостей.
ВИСНОВКИ: той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, дані про особу винного, значення щирого каяття, визнання провини у вчиненому, щирий осуд, оціночні поняття
