Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 червня 2021 року
у справі № 9901/41/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо залишення позовної заяви без розгляду в разі, коли суд не визначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити)
ФАБУЛА СПРАВИ
Громадська організація «Правозахисник Миколаївської області» (далі - ГО «Правозахисник Миколаївської області») звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просила визнати протиправними дії ВРП щодо відмови у відкритті дисциплінарних справ стосовно слідчого судді за скаргами членів ГО «Правозахисник Миколаївської області» ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 або залишення їх без розгляду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою позовну заяву залишив без руху з тих підстав, що всупереч вимогам статті 160 КАС України позивач у прохальній частині вимог не вказав, якими саме рішеннями ВРП порушені його права та інтереси. Суд пропонував вказати необхідні реквізити оскаржуваних ухвал.
З урахуванням відповідної кількості уточнених позовних вимог необхідно було надати документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У встановлений судом строк на виконання вимог указаної ухвали Верховного Суду ГО «Правозахисник Миколаївської області» надіслала заяву з мотивами про те, що громадська організація оскаржує незаконність дій ВРП щодо відмови відкрити дисциплінарні справи стосовно слідчого судді за скаргами членів цієї організації. До заяви долучила документ про сплату судового збору в розмірі 2270 грн.
Цей же суд ухвалою повернув позовну заяву ГО «Правозахисник Миколаївської області».
ОЦІНКА СУДУ
З тексту та суті позовної заяви ГО можна визначити, що позивач оскаржує як єдину протиправну бездіяльність ВРП, що охоплює три окремі дисциплінарні звернення членів ГО зі скаргами до ВРП на дії одного й того самого слідчого судді, яка допустила порушення процесуального закону в одному й тому самому кримінальному провадженні, за наслідками розгляду яких у різний час дисциплінарний орган ВРП ухвалив три окремі однакові за наслідками розгляду рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження
ГО «Правозахисник Миколаївської області» об'єднала вимоги означених звернень в одну вимогу до ВРП та, як можна зрозуміти зі змісту позовної заяви, сприймає свій позов одним-єдиним зверненням про протиправну бездіяльність ВРП, яке основується на сукупності підстав, наведених у скаргах згаданих вище трьох членів громадської організації.
З позиції автора позовної заяви та заяви про усунення недоліків, а також доданих до них документів випливає, що за розгляд скарги про протиправну бездіяльність відповідача, яка містить одну вимогу, що ґрунтується на підставах трьох скарг різних осіб про протиправну поведінку одного й того самого слідчого судді в одному судовому провадженні, сплаті підлягає судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у встановленому законом розмірі. Позивач сплатив такий судовий збір і, як видно з тексту заяви про усунення недоліків, був готовий сплатити збір у більшому розмірі, якщо б необхідність сплати точної суми судового збору випливала з вимог закону, на необхідність дотримання яких ясно і чітко вказав би суд в ухвалі про залишення позовної зави без руху.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як видно з ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції запропонував позивачу самому визначитись щодо кількості позовних вимог і залежно від їхньої кількості сплатити судовий збір. Попри такі вказівки, на виконання вимог закону точного розміру судового збору не визначив. Позивач визначив його так, як вважав правильним.
У контексті наведених обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви громадської організації без руху в частині сплати судового збору не можна віднести до таких, які є однозначними і безсумнівними для виконання. Невиконання таких вимог не може бути підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
ВИСНОВКИ: в разі коли суд не визначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), а позивач сплатив цей платіж у розмірі, який вважав правильним і таким, що відповідає розміру платежу, який йому фактично дозволив визначити суд на власний розсуд, але не точній сумі судового збору, зазначеній судом, то в такому випадку суд мав би (щонайменше) виконати вимоги процесуального закону, визначити конкретну суму судового збору й надати позивачу (повторно) час для виконання вимоги суду в цій частині. Залишення позовної заяви без розгляду за описаних обставин не можна визнати прийнятним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: судові витрати, вимоги до ухвали про залишення позовної заяви без руху, підстави повернення позовної заяви, процедурні порушення
