Правова позиція
Касаційного адміністративна суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 вересня 2026 року
у справі № 260/3634/24
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для розподілу судових витрат на поштове пересилання документів, якщо учасники справи зареєстровані в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд»
Фабула справи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Тячівської районної державної (військової) адміністрації, Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, нечинним нормативно-правового акту, визнання протиправним і скасування рішень.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.
За наслідками нового розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції ухвалив постанову, якою рішення окружного адміністративного суду в частині задоволення позову скасував та ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін. Тобто, за результатом апеляційного перегляду справи у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Мотивація касаційної скарги: представниця ОСОБА_1 заявила клопотання про вирішення питання розподілу судових витрат.
Правова позиція Верховного Суду: в частині розподілу витрат позивачів, передбачених статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України й пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, то за змістом частин першої, четвертої вказаної статті їх розмір встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів, а граничний розмір компенсації таких витрат встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаних норм Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», у додатку до якої (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 155) зазначено, що компенсація в адміністративних справах витрат, пов`язаних, зокрема, з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не може перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.
За наявними у справі матеріалами представниця позивачів від їх імені та за їх дорученням в порядку представництва їх інтересів у цій справі в судах усіх інстанцій здійснила оплату, зокрема, послуг з поштового пересилання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та письмових доказів, поштового пересилання письмових доказів іншим учасникам справи, поштового пересилання іншим учасникам справи пояснень та відзивів.
Суд відзначає, що такі витрати передбачені статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України, однак враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), а також у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04).
Позивачі брали участь у цій справі в порядку їх представництва адвокатом Майстренко Н.М., яка упродовж усього часу розгляду справи в судах всіх інстанцій мала зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - також ЄСІТС) «Електронний суд».
Абзац перший частини восьмої статті 18 передбачає, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Висновки: Суд підкреслює, що представниця позивачів, будучи зареєстрованою в електронному кабінеті та не маючи перешкод для його використання, зокрема, з метою обміну документами між нею та судом та / або іншими учасниками справи, не була позбавлена можливості здійснювати направлення до суду та іншим учасникам справи, які також зареєстровані в електронному кабінеті, відповідні процесуальні документи в електронному вигляді за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Тому Суд вважає, що оскільки представниця позивачів не довела наявності об'єктивних перешкод у можливості використанні з вказаною вище метою зазначеної підсистеми ЄСІТС, у якій вона зареєстрована та має електронний кабінет, то й відправлення саме поштою в паперовому вигляді суду та іншим, зареєстрованим у цій же Системі, учасникам справи відповідних процесуальних документів у такому разі не було необхідним, а отже й витрати, пов`язані з вчиненням таких дій, не були неминучими.
У зв`язку з наведеним, Суд не бачить визначених законом правових та фактичних підстав для розподілу сплачених адвокатом у цій справі судових витрат на поштове пересилання процесуальних документів та доказів до суду та іншим учасникам справи, які були зареєстровані в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», що забезпечує обмін документами за її допомогою.
Ключові слова: правила розподілу судових витрат, електронне судочинство, компенсація судових витрат
