Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 липня 2021 року
у справі № 912/3323/20
Господарська юрисдикція
Щодо правомірності визнання форс-мажорною обставиною невидачу уповноваженим органом ліцензії на відкриття аптечного закладу
Фабула справи: ТОВ Медична компанія "Ірис" (далі - ТОВ) звернулось із позовом до ФОП, у якому просило розірвати договір найму (оренди) нежитлового приміщення у зв`язку з настанням форс-мажору та істотною зміною обставин, якими сторони керувалися в момент укладення договору.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ послалося на введення з 12.03.2020 на території України карантину, дія якого неодноразово продовжувалась рішеннями Кабінету Міністрів України. У зв`язку з запровадженням карантинних заходів ТОВ зазнало значних економічних втрат, зменшило обсяги діяльності по всій Україні на 40%, не отримало ліцензію, діяльність аптечного пункту в орендованому приміщенні так і не розпочало. Вказане, на думку позивача, є істотною зміною обставин, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ вказує, що не має можливості використання об'єкта найму у господарській діяльності, у зв`язку із неможливістю впровадження діяльності за відсутності ліцензії та фінансової нерентабельності через впровадження карантину..
Скаржник вважає форс-мажорними обставинами оголошений Кабінетом Міністрів України карантин, через що він не зміг отримати ліцензію на розміщення аптечного пункту в орендованому приміщенні, оскільки робота органу ліцензування здійснювалася у дистанційному режимі, з затримками. Тоді як договір оренди укладався саме з метою розміщення аптечного закладу.
Правова позиція Верховного Суду: ч. 2 ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить в тому числі введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.
При цьому факт неотримання ТОВ відповідної ліцензії, що надала б йому можливість використовувати орендоване приміщення за призначенням, так само не може вважатись форс-мажором (обставиною непереборної сили).
Так, у заяві на отримання ліцензії для провадження господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами зазначаються всі місця провадження виду господарської діяльності, що ліцензується (п.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №929).
При цьому відповідно до п.4 вказаних Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) здійснюється: 1) для виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки через аптеку; 2) для оптової торгівлі лікарськими засобами через аптечний склад (базу); 3) для роздрібної торгівлі лікарськими засобами через аптеку, аптечний пункт.
Отриманню ТОВ відповідної ліцензії мало передувати укладення договору оренди відповідного приміщення. А тому неотримання скаржником ліцензії на провадження відповідної господарської діяльності фактично унеможливлює використання приміщення відповідно до мети оренди, визначеної Договором.
П. 10 відповідних Ліцензійних умов передбачено, що орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше десяти робочих днів з дня отримання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії та документів, що додаються до заяви. Зазначеним пунктом також визначено умови, за дотримання заявником яких уповноважений орган приймає рішення про видачу відповідної ліцензії. При цьому Закон "Про ліцензування видів господарської діяльності" гарантує право на оскарження рішень уповноваженого органу, в тому числі щодо відмови у видачі ліцензії.
З огляду на законодавче закріплення Порядку отримання ліцензії скаржник, який, як він стверджує, тривалий час займається аптечним бізнесом, знав або принаймні мав знати про існування ризику отримати відмову у видачі ліцензії.
Крім того, хоча скаржник посилається на неможливість отримання ліцензії для відкриття аптечного закладу у зв`язку з введенням карантину, однак робота державних органів в дистанційному режимі та збільшення строків розгляду документів, на які посилається скаржник, не свідчать про відсутність об'єктивної можливості отримати таку ліцензію.
Висновки: невидача скаржнику уповноваженим органом ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності (відкриття аптечного закладу), що призвела до неможливості виконання ТОВ умов Договору в частині використання орендованого приміщення відповідно до мети його оренди, не має ознак надзвичайності і невідворотності.
Таким чином, суди дійшли правильних висновків про те, що скаржник не довів існування форс-мажорних обставин як підстави для розірвання договору.
Ключові слова: умови недійсності правочину, істотна зміна обставин, неможливість виконання зобов`язання
