Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 липня 2021 року
у справі № 910/8215/20
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом)
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постановах
від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19
від 06.04.2021 у справі № 910/4998/20
ФАБУЛА СПРАВИ
Релігійна організація "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" звернулася до господарського суду з позовом до обласної державної адміністрації та Управління у справах національностей та релігії обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Успенського храму смт Стрижавка Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви (у новій редакції)".
Господарський суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовив у відкритті провадження у справі. Судові рішення мотивовано тим, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань діяльності релігійної громади. Реєстрація змін до установчих документів (статуту) релігійної організації і юрисдикція спорів, які виникають з таких правовідносин, визначається Законом України від 23.04.1991 №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон №987-XII), який є спеціальним у відповідних правовідносинах та прямо встановлює цивільну юрисдикцію суду, якому підвідомчі спори щодо діяльності релігійних організацій.
ОЦІНКА СУДУ
ГПК України є спеціальним нормативним актом, до предмета регулювання якого входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.
Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути предметом регулювання Закону №987-ХІІ, а тому положення цього Закону є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.
ГПК України є спеціальним нормативним актом, до предмета регулювання якого входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.
Позивачем у межах позову оспорюється законність наказу "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Успенського храму смт Стрижавка Вінницього району Вінницької єпархії Української Православної Церкви (у новій редакції)", яким було затверджено нову редакцію статуту релігійної громади, яка входить у структуру єпархії, у зв`язку зі зміною цією релігійною громадою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.
Фактично підставою позову є незгода релігійної організації з реєстрацією нової редакції статуту, оскільки така редакція статуту була затверджена неуповноваженою особою, позаяк Парафіяльними зборами релігійної громади Свято-Успенського храму смт. Стрижавка Української православної церкви під головуванням нового настоятеля було прийнято ряд рішень, одним з яких було рішення про переобрання органів управління релігійної громади в зв`язку зі зміною складу її членів, яке відмовився виконувати попередній настоятель.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Спори за участю громадського об'єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і ГПК України залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.
Відповідно до статті 13 Закону №987-ХІІ (в чинній редакції) релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Згідно зі статтею 7 Закону №987-ХІІ (в чинній редакції) релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Положеннями частин першої - п`ятої статті 8 Закону №987-ХІІ (в чинній редакції) визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
ВИСНОВКИ: спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий статус релігійної організації, спори за участю релігійної організації, господарська юрисдикція, оскарження рішень релігійної громади, цивільна юрисдикція, ознаки корпоративних відносин
