Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 жовтня 2020 року
у справі № 910/2323/18
Господарська юрисдикція
Щодо правових наслідків незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку як об'єкта природно-заповідного фонду
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів, Національного природного парку "Голосіївський" звернувся до господарського суду з позовом до міської ради та ТОВ "Авеста-Буд", треті особи - Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу міської ради, у якому просив суд:
- зобов`язати міську раду та ТОВ "Авеста-Буд" усунути Національному природному парку "Голосіївський" перешкоди в управлінні територією Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки;
- зобов`язати ТОВ "Авеста-Буд" припинити будівельні роботи на території Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки площею;
- відновити становище, яке існувало до порушення і зобов'язати міську раду та ТОВ "Авеста-Буд" привести територію Національного природного парку "Голосіївський" в межах земельної ділянки у попередній стан, у тому числі шляхом звільнення ТОВ "Авеста-Буд" указаної території природно-заповідного фонду від розміщених на ній майна, споруд, об'єктів незавершеного будівництва.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасоване, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку "Голосіївський" задоволено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, національні природні парки.
Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (стаття 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд").
Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України (частина 2 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання (частини 1, 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд").
ВИСНОВКИ: незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку, як об'єкта природно-заповідного фонду, не змінює цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду, та не може мати наслідком втрату статусу території такого об`єкта, її знищення та/або можливість передачі третім особам його складових, в даному випадку земельної ділянки.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим земель природно-заповідного фонду, правовий статус національного парку, порядок створення об'єктів природно-заповідного фонду
