Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 березня 2018 року
у справі № 466/9158/14-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо необхідності встановлення мотиву злочину, як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу злочину
Фабула справи: вироком районного суду, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі.
Мотивація касаційної скарги: засуджений ОСОБА_1 вважає, що його вина у вчиненні злочину судами доведена не була, указує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме положень ст.ст. 22, 23, 94 і 95 КПК України щодо безпосередності дослідження та оцінки доказів у справі. Вважає, що висновки суду про доведеність його винуватості ґрунтується на недопустимих доказах, та зазначає, що у вироку не встановлено мотиву злочину.
Правова позиція Верховного Суду: у ст. 91 ч. 1 КК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення. Відповідно до вимог ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ст. 115 ч. 2 КК України, а також без ознак, передбачених ст.ст. 116-118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ст. 115 ч. 1 КК України.
Висновки: у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, яке зазначено в мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції встановив, що удари ОСОБА_1 завдав ОСОБА_4 з невстановлених причин, не зазначивши при цьому підстави зміни обвинувачення в частині встановленого мотиву злочину. Встановлення мотиву вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України. Вказане порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий розгляд.
Ключові слова: мотив злочину, обов'язкова ознака суб'єктивної сторони складу злочину, істотне порушення вимог КПК
