Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 листопада 2021 року
у справі № 904/2104/19[3]
Господарська юрисдикція
Щодо порядку встановлення змісту норм права іноземної держави у правовідносинах з іноземним елементом
ФАБУЛА СПРАВИ
Північний інвестиційний банк (NordicInvestment Bank) (далі - Банк) звернувся до господарського суду в межах справи про банкрутство ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 1 660 417 042,99 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату подання цієї заяви було еквівалентом 59 065 191,70 долара США.
Заява кредитора обґрунтована наявністю у боржника невиконаних зобов'язань за договором поруки, яким було забезпечено виконання Компанією «Лендмонт Лімітед» (LANDMONT LIMITED) на користь Банку основного зобов`язання за кредитним договором, строк сплати за яким настав. Сторони цих договорів визначили право Англії як право іноземної держави, згідно з яким регулюються і тлумачаться зазначені договори.
Господарський суд постановив ухвалу, згідно з якою відхилив грошові вимоги Банку до боржника на суму 1 660 417 042,99 грн.
Апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою змінив ухвалу господарського суду, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV) передбачено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави. Так, за приписами частини першої цієї статті вбачається обов'язок суду при застосуванні права іноземної держави встановити зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (частина друга статті 8 Закону № 2709-IV).
Зважаючи на обов'язок суду застосовувати норми іноземного права при розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом, встановлення судом змісту норм іноземного права здійснюється ex officio (за офіційним принципом). Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з'ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо.
Положеннями частини третьої статті 8 Закону № 2709-IV сторонам надано повноваження подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Однак законодавцем не визначено негативних наслідків для сторін, якщо ними не буде надано таких документів.
Диспозиція частини четвертої статті 8 Закону № 2709-IV є відсильною та для цілісного розуміння її змісту має одночасно застосовуватися з частинами першою та другою цієї статті. Неможливість встановлення судом, який вжив передбачені частинами першою, другою статті 8 цього Закону способи здобуття інформації, змісту норм права іноземної держави може бути підставою для застосування судом права України для забезпечення розгляду такої справи в розумні строки.
Відтак ненадання учасником справи на вимогу суду витребуваних документів на підтвердження змісту норм права іноземної держави, на які він посилався у своїх доводах, не може бути самостійною підставою для настання передбаченого частиною четвертою статті 8 Закону № 2709-IV негативного наслідку у вигляді застосування до правовідносин з іноземним елементом відповідних норм права України, що регулюють спірні правовідносини, якщо судом не вживалися заходи, передбачені частинами першою та другою статті 8 Закону № 2709-IV.
ВИСНОВКИ: приписами частини першої статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено обов`язок суду, який розглядає спір у правовідносинах з іноземним елементом, з'ясувати дійсний зміст норм права іноземної держави, яке сторони обрали задля врегулювання правовідносин між ними, згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Водночас покладення судом такого обов`язку на учасника процесу, який посилається на відповідну іноземну норму у своїх аргументах чи запереченнях, не узгоджується з частиною третьою статті 8 цього Закону, що передбачає право, а не обов'язок сторін встановлювати зміст норм права іноземної держави, у застосуванні якої вони зацікавленні при вирішенні спору судом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: встановлення змісту норм права іноземної держави, спори з іноземним елементом, порушення кредитного зобов'язання
