Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 лютого 2022 року
у справі № 500/765/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо нормативно-правового регулювання порядку судового оскарження рішення органу державної влади про відмову в реєстрації змін до установчих документів релігійної організації
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 02.06.2021 у справі № 461/3008/20
ФАБУЛА СПРАВИ
Релігійна громада "Парафія святителя Миколая" єпархії Української Православної Церкви" звернулась до суду з позовом до державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей обласної державної адміністрації, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей обласної державної адміністрації про відмову у проведенні державної реєстрації зміни керівника релігійної громади "Парафія святителя Миколая";
- зобов'язати державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей обласної державної адміністрації провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі документів, поданих протоієреєм ОСОБА_2 про зміну керівника релігійної громади "Парафія Святителя Миколая".
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, відмовлено у відкритті провадження. Судові рішення мотивовано тим, що Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон № 987-ХІІ) чітко передбачено, що рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).
ОЦІНКА СУДУ
Положеннями статті 14 Закону № 987-ХІІ було визначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).
Відповідно до статті 15 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.
Згідно зі статтею 16 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято ГПК.
Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ ЦПК містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.
Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ в редакції 1991 року кореспондували.
В подальшому Верховною Радою України з ЦПК України була виключена глава 31-А та було прийнято КАС України, який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Нормами КАС України було визначено юрисдикцію спорів, у яких, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4).
У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.
При цьому, КАС поряд з ЦПК та ГПК є спеціальними нормативними актами, до предмета регулювання яких входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.
ВИСНОВКИ: визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути на цей час предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.
Тому положення Закону № 987-ХІІ щодо судового оскарження рішення органу державної влади про відмову в реєстрації змін до установчих документів релігійної організації в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України, є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, правила визначення юрисдикції спору, оскарження рішень державного реєстратора, державна реєстрація змін до статуту релігійної організації
