Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 лютого 2022 року
у справі № 673/370/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано в частині призначення покарання та ухвалено призначити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді арешту на строк 6 місяців. Вирок суду першої інстанції ухвалено виконувати самостійно. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку. В даному разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК.
Якщо особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За цих умов кожний вирок виконується самостійно.
Вказане тлумачення закону про кримінальну відповідальність є усталеною практикою, оскільки суд, який призначає такій особі покарання за інший злочин, вчинений до постановлення вироку в першій справі, не може ревізувати міру покарання, призначену особі попереднім вироком.
ВИСНОВКИ: якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, множинність злочинів, підстави звільнення від відбування покарання
