Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 серпня 2022 року
у справі № 128/3569/20
Цивільна юрисдикція
Щодо припинення договору емфітевзису у разі несплати землекористувачем земельного податку
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору емфітевзису.
Позов обгрунтовано тим, що відповідно до пункту 4.3.6 даного договору землекористувач зобов'язаний сплачувати до відповідного бюджету земельний податок відповідно до вимог чинного законодавства та інші платежі, які відповідно до законодавства зобов'язаний сплачувати власник земельної ділянки. Проте в порушення цієї домовленості впродовж всього часу дії договору відповідач не сплачує земельний податок, тому позивач змушений сплачувати його самостійно. Оскільки таке невиконання зобов'язань за договором є істотним, позивач не отримує те, на що розраховував, він висунув вимогу про дострокове розірвання договору.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
Цивільний кодекс України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, тому при укладенні цього договору треба виходити з загальноприйнятих істотних умов для договорів - предмет, ціна та строк дії (стаття 638 ЦК України).
Підстави припинення емфітевзису визначені в статті 412 ЦК України та частині шостій статті 120-1 ЗК України.
Так, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняються у разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування; викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Отже, перелік підстав для припинення емфітевзису, є невичерпним, оскільки закон може передбачати інші підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Такими є загальні підстави припинення речових прав, які можуть застосовуватись до емфітевзису, зокрема: загибель об'єкта емфітевтичного права фактичного характеру; визнання недійсним або розірвання договору; відмова від договору або його припинення за взаємною згодою сторін; конфіскація земельної ділянки.
Відповідно до частин першої-другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушується істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.
Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності), а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.
ВИСНОВКИ: несплата відповідачем земельного податку (сплату якого чинним законодавством покладено на власника земельної ділянки) не свідчить про істотні порушення умов такого договору, оскільки зазначене порушення не призвело до того, що позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні договору емфітевзису, оскільки своєчасно отримав плату за користування земельною ділянкою.
Інших підстав для припинення договору емфітевзису у відповідності із вимогами статей 412 ЦК України та 120-1 ЗК України позивачем не зазначено та судом не встановлено.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: землекористування, підстави припинення договору, межі здійснення цивільних прав, плата за землю, підстави припинення зобов'язання, порушення договірного зобов'язання, підстави припинення прав на землю
