Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 травня 2022 року
у справі № 9901/370/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо можливості судового оскарження бездіяльності Президента України стосовно невидання розпорядження про зобов'язання голови Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити заходів із завершення будівництва житлових комплексів
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо видання розпорядження про зобов`язання голови Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) організувати виконання Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), а саме організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлових комплексів у зв`язку з неспроможністю забудовників продовжувати будівництво без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов'язання перед замовником будівництва та отримали квартири за актами приймання-передачі;
- зобов'язати Президента України видати розпорядження, яким зобов'язати голову Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) організувати виконання Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) підпункту 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР, а саме організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлових комплексів, у зв`язку з неспроможністю забудовників продовжувати будівництво без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов`язання перед замовником будівництва та отримали квартири за актами приймання-передачі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ОЦІНКА СУДУ
На обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що Президент України має право законного впливу на голову КМДА з метою змусити останнього дотримуватися Конституції України (позаяк голова КМДА є керівником цього органу і несе відповідальність за всі дії та бездіяльність КМДА), прав і свобод людини і громадянина. Президент України як гарант додержання Конституції України, на переконання позивачів, теж допустив бездіяльність, яка полягає у тому, що він не видав розпорядження, яким голову КМДА було б зобов`язано організувати виконання цим органом підпункту 11 пункту «а» статті 31 Закону № 280/97-ВР.
Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що зверненню до адміністративного суду має передувати виникнення власне спору безпосередньо між (шістьма) позивачами і Президентом України у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій стосовно цих позивачів. Іншими словами, порушення прав, свобод та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, мають бути прямим юридичним наслідком рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (у цьому випадку - саме Президента України). Натомість абстрактне опосередковування повноважень Президента України як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина «відповідальністю» за усі сфери суспільних відносин у державі, зокрема за рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, у яких Президент України за своїм правовим статусом не діє і не може діяти як суб`єкт владних повноважень (реалізовуючи власні повноваження, визначені Конституцією і законами України), ґрунтується на помилковому і довільному тлумаченні положень Основного Закону України.
З цього приводу суд першої інстанції також правильно вказав, що Президент України, так само як і інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, повинен дотримуватися встановленого у статті 19 Конституції України правового порядку, відповідно до якого зазначені суб'єкти зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Переконання позивачів про найвищий статус Президента України у державі, який дозволяє йому втручатися у діяльність інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, впливаючи таким чином на їхні дії чи на прийняття певних рішень, є надуманими і суперечать згаданому принципу законності. Утверджувати і забезпечувати правовий порядок у державі її глава теж повинен у законний, дозволений йому спосіб. Очікувати чи вимагати від Президента України діяти поза правовим полем відповідно до будь-чиїх очікувань означає нівелювати положення Основного Закону України, гарантом додержання якого глава держави і є. Доводи позивачів про підконтрольність голови КМДА главі держави у поєднанні з конституційним статусом останнього як «гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина» не змінюють юридичної конструкції «публічно-правового спору», закріпленої у статтях 4, 19 КАС України, адже названих суб`єктів владних повноважень у жодному разі не можна ототожнювати. Та обставина, що з певних питань голова КМДА, зважаючи на особливості місцевого самоврядування в м. Києві, відповідальний перед Президентом України, не дає підстав ставити цих суб`єктів в одну канву подій, з яких можуть виникати спірні правовідносини, підвідомчі адміністративному суду.
ВИСНОВКИ: у цій справі немає спору стосовно неналежного розгляду звернень позивачів. Тобто звернутися до суду позивачів спонукали не зміст відповіді відповідача чи неналежний розгляд звернення (позивачів), а відсутність з боку Президента України реакції на описану ситуацію навколо будівництва житлових об`єктів у формі видання розпорядчого документа, яким би КМДА та її голову було зобов'язано вжити заходів для вирішення існуючої проблеми «недобудованого житла». До того ж повноваженнями щодо «організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво» (підпункт 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР) КМДА наділена як виконавчий орган Київської міської ради. З огляду на висновок Конституційного Суду України у Рішенні від 25 грудня 2003 року у справі № 21-рп/2003 з цих питань, позаяк вони віднесені до відання місцевого самоврядування, КМДА підзвітна і підконтрольна Київській міській раді.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовідносини із замовниками будівництва, спори у сфері будівництва, правовий статус Президента України, право на доступ до суду, адміністративна юрисдикція, повноваження ОМС
