Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 вересня 2022 року
у справі № 216/5400/20
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для позбавлення батьківських прав в умовах воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
Виконавчий комітет районної у місті ради, діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів і заборону відчуження майна.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, накладення заборони відчуження житла, право користування яким має неповнолітній ОСОБА_1 до досягнення ним повноліття. У цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
ВИСНОВКИ: Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність достатніх причин для позбавлення матері батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому, оскільки з моменту відібрання неповнолітнього сина та поміщення його до комунального закладу “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», який на теперішній час, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та збереженням життя, евакуйований до іноземної держави, відповідач цікавиться життям дитини та підтримує з ним зв`язок.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав дитини, принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини, правовий режим воєнного стану, відповідальність батьків
