Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 листопада 2022 року
у справі № 522/18372/19
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості звернення до суду з позовом про визнання за особою права на реєстрацію місця проживання
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просила визнати за нею право на реєстрацію місця проживання, без отримання згоди власника житла, наймача та членів його сім`ї; визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та просив: вселити його у спірну квартиру, зобов`язавши ОСОБА_2 надати йому ключі від вхідних дверей квартири; виселити ОСОБА_1 зі спірної квартири.
Рішенням суду першої інстанції первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на реєстрацію місця проживання без отримання згоди власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про вселення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким вселено ОСОБА_3 у квартиру, зобов`язавши ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей квартири. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 зазначив, що апеляційний суд не врахував, що першочергове значення має не наявність доказів на підтвердження факту користування ОСОБА_1 спірною квартирою, а докази, які підтверджують виникнення у неї права користування вказаним житлом. Лише у випадку наявності таких доказів право на проживання особи у жилому приміщенні автоматично породжує право на реєстрацію місця проживання в ньому.
Правова позиція Верховного Суду: тлумачення ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідчить, що реєстрація місця проживання особи є адміністративним актом, який ґрунтується на волевиявленні особи, яка бажає бути зареєстрована в певному житлі та документах, які підтверджують право на проживання в такому житлі.
Відповідно до абз. 11 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
На виконання вимог вказаного Закону 02 березня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання, якими передбачено механізм здійснення реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлено форми необхідних для цього документів.
Згідно з п. 3 Правил реєстрації місця проживання (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на які поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї.
У п. 28 зазначених Правил передбачено, що реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.
У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.
Висновки: вирішення питання про реєстрацію місця проживання особи відноситься до компетенції відповідного органу реєстрації та суд не є органом, який здійснює реєстрацію місця проживання фізичних осіб.
Відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права на реєстрацію місця проживання слід відмовити.
Ключові слова: способи судового захисту, житлові спори, підстави набуття житлових прав, процедура реєстрації місця проживання
