Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 грудня 2022 року
у справі № 914/2350/18(914/608/20)
Господарська юрисдикція
Щодо умови звернення стягнення на рухоме майно як предмет обтяження
ФАБУЛА СПРАВИ
У межах справи про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» до господарського суду звернулося ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» з позовом до АТ «Мегабанк», приватного нотаріуса міського нотаріального округу, у якому просило:
- визнати протиправним рішення АТ «Мегабанк», викладене в протоколі чергового засідання правління АТ «Мегабанк», про прийняття у власність з подальшою реалізацією нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом міського нотаріального округу;
- визнати протиправним рішення АТ «Мегабанк», викладене в протоколі чергового засідання правління АТ «Мегабанк», про прийняття у власність з подальшою реалізацією рухомого майна, що є предметом застави за договором застави рухомого майна, в порядку, передбаченому статтею 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон № 1255-IV);
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса міського нотаріального округу про реєстрацію права власності.
Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволено частково.
Постановою апеляційного господарського суду залишено без змін рішення господарського суду.
ОЦІНКА СУДУ
З метою звернення стягнення на предмет застави обтяжувач (заставодержатель, стягувач) повинен неухильно дотримуватись порядку дій, передбаченого спеціальним для цього виду правовідносин Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон № 1255-IV). Процедура звернення стягнення на заставлене рухоме майно передбачає активні дії заставодателя, який повинен передати предмет обтяження, якщо той перебуває у його володінні.
У разі відсутності активних дій заставодателя (передачі предмета обтяження обтяжувачу) звернення стягнення на предмет обтяження відбувається на підставі рішення суду.
При цьому в силу положень частини першої статті 29 Закону № 1255-IV набуття обтяжувачем права власності на предмет обтяження неможливе без попереднього одержання ним цього предмета у володіння.
Тобто щоб підтвердити здійснення звернення стягнення на рухоме майно та набуття обтяжувачем права власності на таке майно необхідно встановити факт його передачі від позивача до АТ «Мегабанк». Такого факту суди попередніх інстанцій не встановили. Натомість у відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що спірне рухоме майно знаходиться у його володінні.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до рішення АТ «Мегабанк» про прийняття у власність рухомого майна не відповідає процедурі позасудового порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, встановленій Законом № 1255-IV.
Рішення АТ «Мегабанк» про прийняття у власність рухомого майна є внутрішнім документом АТ «Мегабанк» як суб`єкта господарювання.
Саме по собі вказане рішення не може установлювати обов'язки для третіх осіб (в тому числі для позивача) та бути підставою для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Отже, не можна вважати порушеними права ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» внаслідок прийняття цього рішення як такого.
На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що АТ «Мегабанк» не звернуло стягнення на рухоме майно, що є предметом застави за договором застави. Власником цього майна є ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра». Отже, позивачем не доведено, що його права були порушені рішенням АТ «Мегабанк» про прийняття у власність рухомого майна.
ВИСНОВКИ: оскільки процедура звернення стягнення на предмет обтяження пов`язана з передачею рухомого майна у володіння, то якщо такої передачі не відбулось - звернення стягнення на це майно не було здійснене.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: акцесорні зобов'язання, порядок звернення стягнення на майно, правовідносини з банками, обов'язки обтяжувача
