Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 грудня 2022 року
у справі № 753/7745/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо апеляційного оскарження ухвали суду про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку особи
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції ухвалою продовжив строк дії застосованого відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
Апеляційний суд ухвалою відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК у зв`язку з тим, що ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку, з огляду на приписи ст. 392 КПК окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
ОЦІНКА СУДУ
Аналіз рішень Європейського суду з прав людини свідчить про те, що на запобіжний захід у виді поміщення особи до психіатричного закладу в умовах, які виключають її небезпечну поведінку, поширюються ті ж гарантії, закріплені у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, які поширюються і на запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Крім того, у цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив про те, що неможливість оскарження особою чи її захисником в апеляційному порядку ухвали суду про продовження строку тримання під вартою створює умови, за яких помилкове рішення суду першої інстанції, чинне протягом тривалого часу, може призвести до тяжких невідворотних наслідків для зазначеної особи у вигляді безпідставного обмеження її конституційного права на свободу. Можливість апеляційного оскарження та перегляду апеляційним судом рішення про тримання під вартою, ухваленого судом першої інстанції, має на меті насамперед уникнення свавільного позбавлення свободи.
Законом України від 02 грудня 2020 року № 1027-IX внесено зміни до ч. 2 ст. 392 КПК, які набрали чинності 14 січня 2021 року. Зокрема, визначено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
ВИСНОВКИ: на рішення судів щодо обрання та продовження запобіжного заходу в порядку ст. 508 КПК у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, ухвалені під час судового розгляду, має поширюватися такий же порядок оскарження, як і на рішення щодо обрання і продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: забезпечення права на апеляційне оскарження, предмет апеляційного оскарження, заходи забезпечення кримінального провадження, ПЗМХ
