Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 лютого 2023 року
у справі № 205/8049/20
Цивільна юрисдикція
Щодо реалізації права на обов'язкову частку у спадщині при наявності заповіту
Фабула справи: ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним та недійсним, скасування реєстрації заповіту.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вважає, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Непрацездатними вважаються особи, які досягли пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку зі втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.
Коло спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.
Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов'язкову частку.
Висновки: наявність дійсного заповіту не перешкоджає позивачеві у реалізації його права на обов'язкову частку у спадщині, як і наявність обов'язкової частки у спадщині не може позбавляти заповідача права на складання заповіту на ім'я іншої особи.
Ключові слова: спадкове право, вимоги до форми заповіту, процедура посвідчення заповіту
