Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 липня 2026 року
у справі № 175/9878/24
Цивільна юрисдикція
Щодо оцінки фіктивності шлюбу
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання шлюбу недійсним.
Рішенням районного суду в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною другою статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
За теоретичним визначенням шлюб - це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім'ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов'язки подружжя.
Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї.
Тлумачення норм СК України свідчить, що в цьому Кодексі закріплено три види недійсності шлюбу, який: а) є недійсним в силу вказівки закону (стаття 39); б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду (стаття 41).
Відповідно до положень СК України при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.
Слід зазначити, що фіктивність шлюбу характеризується відсутністю наміру сторін створити сім`ю, тобто, як і будь-який правочин, шлюб може бути визнаний фіктивним, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім'ю.
ВИСНОВКИ: фіктивність шлюбу оцінюється з урахуванням наміру на момент його укладання, а не поведінки подружжя під час перебування у шлюбі.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави недійсності шлюбу, припинення шлюбних відносин, недійсність шлюбу
