Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 лютого 2023 року
у справі № 640/7189/22
Адміністративна юрисдикція
Щодо розрахунку судового збору на підставі п. ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” за кількома позовними вимогами немайнового характеру
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила:
- визнати неправомірними дії та бездіяльність міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень;
- зобов'язати міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень невідкладно забезпечити надання органу досудового слідства відомостей, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, вказаного ним у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення;
- зобов'язати міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень невідкладно визначити та повідомити позивачу, які саме заходи примусового виконання рішення суду по справі № 640/1441/20 будуть ним вжиті та коли.
Рішенням окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення окружного адміністративного суду залишено без руху. Надано позивачу строк тривалістю п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом долучення документу про сплату судового збору.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення окружного адміністративного суду повернуто особі, яка її подала.
ОЦІНКА СУДУ
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд наділений повноваженнями звільнити особу, яка до нього звертається, від сплати судового збору. Водночас аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
ВИСНОВКИ: у цій справі суд апеляційної інстанції при дослідженні предмету позову неправомірно встановив, що позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру (в той час, як з позовної заяви позивача вбачається, що останнім заявлено дві вимоги немайнового характеру), що в подальшому призвело до помилкового розрахунку розміру судового збору.
Наведене призвело до невірного розрахунку судом апеляційної інстанції співвідношення розміру судового збору та 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, зокрема, суд помилково виснував про те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у справі не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок справляння судового збору, пільги при сплаті судового збору, судові витрати
