Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 березня 2023 року
у справі № 0940/1542/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо осіб, до яких не можуть застосовуватися заходи відповідальності за скоєння самовільного зайняття земельної ділянки
Фабула справи: Фермерське господарство "Персей Агро" звернулося з позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, Головного управління Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування припису.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: Головне управління Держгеокадастру зазначає, що договір підряду не може підтверджувати правомірність використання земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного припису. Договір укладений особою, яка не мала належного обсягу цивільної дієздатності на укладення такого правочину, з огляду на те, що ДСДС не є належним користувачем спірної земельної ділянки.
Так як сільськогосподарський обробіток здійснювало ФГ «Персей Агро», то воно і є винною стороною, яку правомірно притягнуто до відповідальності, і яка повинна відповідно до вимог припису звільнити таку земельну ділянку, сплатити визначений постановою про накладення адміністративного стягнення штраф та шкоду.
Правова позиція Верховного Суду: нормативна конструкція ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" містить виняток щодо суб'єктів, які мають відповідати за відповідне правопорушення - не можливо притягнути до відповідальності за відповідного делікту на підставі тих дій, які вчиняються щодо відповідної земельної ділянки правомірно.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, обстеженням земельної ділянки та перевіркою дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що вказана земельна ділянка на момент обстеження була самовільно зайнята шляхом сільськогосподарського обробітку (розорювання та посіву сільськогосподарських культур) Фермерським господарством «Персей Агро».
Верховний Суд вважає законними і обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що висновки інспектора не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки всі роботи, які здійснювались Фермерським господарством "Персей Агро" на вищевказаній земельній ділянці проводились на підставі Договору підряду, за яким позивач (Підрядник) зобов`язався надати Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (Замовник) комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції Замовником на сільгоспугіддях Замовника, а Замовник зобов`язався прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг Підрядника.
Доказів того, що вказаний договір підряду з додатковими угодами визнано недійсним станом на момент проведення перевірки або розірвано у встановленому законом порядку, учасниками судового процесу до судів першої та апеляційної інстанції не надавалося.
Встановивши порушення вимог земельного законодавства, відповідач міг застосувати певні види зобов`язань чи стягнень лише відносно Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України як особи, яка здійснювала всі дії по відношенню до спірної земельної ділянки як Замовник, і лише за умови доведення неправомірного використання ним земельної ділянки.
Висновки: особа, яка уклала правочин щодо виконання робіт на спірній земельній ділянці з фактичним володільцем такої ділянки не може бути суб'єктом, до якого застосовуються заходи відповідальності за скоєння самовільного зайняття земельної ділянки.
Ключові слова: правомірність розпорядження землею, виконання умов підряду, порушення умов землекористування
