Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 січня 2023 року
у справі № 183/3452/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо доказового значення результатів використання поліграфа у досудовому розслідуванні
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за:
- ч. 4 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі;
- ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вироком апеляційного суду вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасовано. В цій частині ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання:
- за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК України використовується для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст.95 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом було безпосередньо допитано свідка та, зокрема на ці показання як на докази, посилався суд при ухваленні обвинувального вироку. Також було досліджено Звіт про результати використання апаратного комплексу вимірювання рівня психологічного стресу (поліграфа) людини в процесі перевірки особи, відповідно до якого свідок надавав правдиві покази на досудовому слідстві, де він зазначав про те, що знає ОСОБА_7 як чоловіка, який його зустрів за домовленістю, поселив у готелі, а потім возив по різним установам, де той за грошову винагороду підписував документи, які йому показував також ОСОБА_7.
Однак, у даному випадку суд не посилався на результати використання поліграфа як на доказ у розумінні вимог ст. 84 КПК України, а тому доводи касаційної скарги захисника є безпідставними.
ВИСНОВКИ: результати використання поліграфа у досудовому розслідуванні можуть мати доказове значення лише у виді такого доказу, як висновок експерта. Але для цього потрібно внести відповідні зміни до кримінального процесуального закону. Чинним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу (детектора брехні) та використання отриманих даних як доказу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: дослідження доказів судом, службові злочини, джерела доказів, поліграфічні дослідження
