Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 лютого 2026 року
у справі № 601/1223/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо відсутності складу кримінального правопорушення у вигляді службової недбалості при вирубці дерев в охоронній зоні лінії електропередачі
Фабула справи: суд першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку з недоведеністю їх винуватості.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Оскарженим вироком апеляційний суд засудив їх за ч. 2 ст. 367 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в підприємствах, установах, організаціях лісової галузі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнив їх від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік та поклав на них обов`язки, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст.76 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України суд звільнив засуджених від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності.
Мотивація касаційної скарги: сторона захисту вважає, що докази, на яких ґрунтується вирок, не доводять поза розумним сумнівом винуватість засуджених
Правова позиція Верховного Суду: необхідною ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, є спричинення такої шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, яка відповідно до примітки 4 до ст. 364 КК України кваліфікується як тяжкі наслідки.
Крім того, кримінальна відповідальність за службову недбалість настає лише у разі, якщо відповідні наслідки знаходяться у прямому причинному зв`язку з діянням, тобто були безпосереднім результатом дій чи бездіяльності службової особи.
Як випливає з матеріалів провадження, підставою для вирубки дерев стало звернення енергетичної компанії до Лісового господарства з вимогою надати дозвіл на вирубку дерев в охоронній зоні, які створюють небезпеку для повітряної лінії електропередачі.
Таке звернення до власника або користувача земельної ділянки за погодженням вирубки в охоронній зоні передбачене ст. 27 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів».
Відповідно до п.7 Правил охорони електричних мереж, чинних на час подій у цій справі, уздовж повітряних ліній електропередачі, що знаходяться у лісових та інших зелених масивах, прокладаються просіки відповідних параметрів, і розчищення просік здійснюють енергопідприємства, у віданні яких перебувають повітряні лінії електропередачі, а у разі взаємної домовленості - підприємства, організації, приватні особи, у власності чи користуванні яких знаходяться лісові масиви, парки, заповідники, сади та інші багаторічні насадження, згідно з порядком, визначеним енергопідприємством.
Виходячи з таких вимог законодавства, дерева в охоронній зоні, які становили загрозу для нормального функціонування електричної мережі, підлягали видаленню.
Сторона обвинувачення не стверджувала в цій справі, що вимога енергетичної компанії, яка випливала з потреби забезпечити належне функціонування електричної мережі, була незаконна і не підлягала виконанню, або що ділянка, відведена під вирубку дерев, виходила за межі охоронної зони лінії електропередачі, чи вирубка була проведена в ступені, який перевищував необхідність забезпечення безпечної експлуатації електричної мережі на цій ділянці повітряної лінії.
Також сторона обвинувачення не обґрунтувала, що у випадку звернення енергетичної компанії до сільської ради, яка, за версією обвинувачення, була належним користувачем спірної ділянки, дерева в охоронній зоні об'єкта енергетики були б збережені попри потребу у виконанні вимог безпеки лінії енергопостачання.
Висновки: сторона обвинувачення не довела, що зрубані в результаті дозволу, наданого Лісовим господарством, дерева мали бути збережені і, відповідно, їх вирубка заподіяла шкода лісу у значенні ст. 107 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України про встановлення такс для обчислення шкоди, заподіяної лісу.
Крім того дійсною причиною вирубки дерев була не стверджувана помилка засуджених у визначенні меж землекористування, а об`єктивна потреба у забезпеченні належного функціонування енергетичної інфраструктури шляхом облаштування просіки, на якій і ґрунтувалося відповідне звернення енергетичної компанії.
За таких обставин, склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України, відсутній через відсутність його невід`ємних ознак - наявності шкоди і причинно-наслідкового зв`язку з діями засуджених.
Ключові слова: сплив строків давності, строки притягнення до відповідальності, достатність доказів, допустимість доказів