Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 лютого 2019 року
у справі № 640/20138/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо кваліфікації факту оскарження платником податків наказу про проведення перевірки як спору про право в розумінні ст. 283 КАС України
ФАБУЛА СПРАВИ
Головного управління ДФС (далі - Управління) звернулось до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого рішенням керівника контролюючого органу.
Заява обґрунтована тим, що Товариство відмовило контролюючому органу у допуску до документальної позапланової виїзної перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна Товариства.
Окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, закрив провадження у справі. Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що питання про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна у випадку, коли між сторонами існує спір про право, має вирішуватися адміністративним судом, але в порядку позовного провадження. Також, суди виходили з того, що наявність існування між сторонами спору про право підтверджується копією позову Товариства до Управління про скасування наказу, поданого Товариством до окружного адміністративного суду.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідною заявою.
З огляду на те, що Товариство оскаржило наказ Управління, який став передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність спору про право та, як наслідок, про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням органу доходів і зборів на підстав заяви такого органу.
Відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.
ВИСНОВКИ: спір про право в контексті пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за зверненням податкового органу, зміст “спору про право”, термінові адміністративні справи, заходи забезпечення виконання податкових зобов’язань
