Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 січня 2026 року
у справі № 400/1773/25[3]
Адміністративна юрисдикція
Щодо обов’язку власника забезпечувати збереження пам’ятки культурної спадщини в умовах воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до ТОВ СП «Нібулон», в якому просив зобов`язати відповідача привести пам'ятку архітектури місцевого значення «Житловий будинок ХІХ століття» на вулиці Аркасівській (Пушкінській), 12 у місті Миколаєві до належного стану шляхом проведення відновлювальних та ремонтно-реставраційних робіт.
Окружний адміністративний суд рішенням задовольнив позов.
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення окружного адміністративного суду, закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
ОЦІНКА СУДУ
Конституція України у статті 54 проголошує, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1805-III.
Водночас обов`язок власника утримувати пам`ятку у належному стані є безумовним і не залежить від того, чи має власник конкретні плани щодо реконструкції або іншого використання об`єкта. Навіть якщо власник має намір у майбутньому здійснити капітальну реконструкцію з елементами реставрації, він зобов`язаний до початку таких робіт запобігати подальшому руйнуванню пам`ятки, вживати консерваційних та протиаварійних заходів.
У сучасних реаліях триваючої збройної агресії рф проти України особливого значення набуває Конвенція про охорону культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 травня 1954 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 06 лютого 1957 року (набрала чинності 06 травня 1957 року), з урахуванням Закону України від 30 квітня 2020 року № 585-IX "Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року" (набрав чинності 31 травня 2020 року), яка покладає на держави-учасниці обов'язок вживати заходів для охорони культурних цінностей саме в умовах збройного конфлікту.
Ігнорування технічного стану об'єкта культурної спадщини створює передумови для його безповоротної фізичної руйнації. У зв`язку з цим розгляд судами цієї категорії спорів має також значення як складова захисту національної ідентичності.
ВИСНОВКИ: в умовах повномасштабної збройної агресії загроза втрати об`єктів культурної спадщини зумовлена не лише веденням бойових дій, а й неналежним доглядом або бездіяльністю власників охоронюваних об`єктів. Встановлений Законом № 1805-III обов`язок власника щодо консервації та невідкладного захисту пам`ятки (зокрема, забезпечення цілісності покрівлі, вікон та систем водовідведення) підлягає виконанню незалежно від дії правового режиму воєнного стану.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист об’єктів культурної спадщини, виконання охоронних зобов’язань, судовий захист публічного інтересу, повноваження органів охорони культурної спадщини
