Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 вересня 2026 року
у справі № 640/34767/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності у НКРЕКП обов’язку повторно оприлюднювати проєкт регуляторного акта в разі внесення до нього змін, які не змінюють предмета та мети регулювання
Фабула справи: ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ «Оператор ГТС України» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - АТ «Оператор ГРС «Дніпрогаз», в якому просило визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП № 1909 від 29 жовтня 2021 року у частині підпункту першого пункту 1 щодо внесення змін до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) та пункту 3 щодо внесення змін до Правил постачання природного газу (далі - постанова НКРЕКП № 1909).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані положення постанови НКРЕКП № 1909 суперечать положенням Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» (тут і далі - Закон № 329-VIII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), прийняті з порушенням порядку підготовки регуляторних рішень та порушують права позивача, як постачальника «останньої надії». Також позивач зауважив, що відповідач не оприлюднив проєкту прийнятої спірної постанови, чим порушив право позивача на подання зауважень та пропозиції щодо змін до проєкту регуляторного акта. Крім того, вказав, що спірна постанова всупереч вимог чинного законодавства прийнята без проведення консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та покладає на позивача додатковий обов`язок постачати природний газ, як постачальником «останньої надії» операторам газорозподільчої системи (далі - ГРС) для покриття об`ємів фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРС.
Київський окружний адміністративний суд рішенням адміністративний позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою скасував рішення Київського окружного адміністративного суду та прийняв нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «ГК «Нафтогаз України» стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - з питання застосування статті 15 Закону № 1540-VIII у сукупності з положеннями статей 12, 15 Закону № 329-VIII про те, що у разі якщо первинний проєкт постанови та прийнята постанова НКРЕКП у спірній частині є різними за правовим змістом та метою, то після внесення до первинного проєкту відповідних кардинальних змін та доповнень, чи повинна була НКРЕКП повторно провести процедуру, передбачену статтею 15 Закону № 1540-VIII, а також провести консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства щодо відповідних змін у силу положень статей 12 та 15 Закону № 329-VIII.
Правова позиція Верховного Суду: обов'язковими етапами процедури підготовки проєкту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, є оприлюднення проєкту такого акта з метою отримання та розгляду зауважень і пропозицій до нього, а також публічне обговорення зауважень та пропозицій, складання порівняльної таблиці та протоколу за підсумком обговорення. Водночас, законодавством не визначено обов`язку НКРЕКП повторно проводити таку процедуру у разі внесення до проєкту рішення НКРЕКП, що має ознаки регуляторного акта, суттєвих змін, оскільки використання законодавцем слова «може» повторно провести процедуру оприлюднення свідчить про надання НКРЕКП дискреційного повноваження, а не встановлення імперативної вимоги.
Отже, стаття 15 Закону № 1540-VIII у системному зв`язку з положеннями пункту 3.12 глави 3 Порядку № 866 та пункту 11.13 розділу 11 Регламенту НКРЕКП не дає підстав для висновку про обов'язковість повторного оприлюднення проєкту рішення НКРЕКП, яке має ознаки регуляторного акта, лише через внесення до нього змін, а питання правомірності таких змін і необхідності повторного проходження відповідних процедур має вирішуватися з урахуванням змісту самих змін, їх впливу на предмет та правове регулювання проєкту і вимог спеціального законодавства.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що сам по собі факт внесення після публічного обговорення змін до проєкту постанови НКРЕКП № 1909 не означає порушення статті 15 Закону № 1540-VIII та інших положень законодавства внаслідок непроведення повторного обговорення відповідного проєкту.
Висновки: внесення до проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, змін саме по собі не зумовлює обов`язку Регулятора повторно проводити процедуру його оприлюднення, збору та розгляду зауважень і пропозицій, оскільки стаття 15 Закону № 1540-VIII надає Регулятору право, а не встановлює обов`язок вчинення таких дій; якщо внесені зміни залишаються пов`язаними з предметом та первинно визначеною метою регулювання і не свідчать про фактичне формування нового, самостійного за предметом та метою регуляторного рішення, НКРЕКП вправі прийняти остаточну редакцію без повторного оприлюднення проєкту. Водночас положення статей 12, 15 Закону № 329-VIII не встановлюють обов`язку повторного консультування із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства кожного разу, коли до проєкту рішення вносяться зміни, а тому відсутність повторних консультацій за таких обставин сама по собі не свідчить про порушення процедури прийняття рішення.
Ключові слова: спори з НКРЕКП, енергетичне регулювання, ринок природного газу, регуляторна процедура
