Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 листопада 2026 року
у справі № 380/13290/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо порядку визначення виконання роботодавцем нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю
Фабула справи: обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до Т ТОВ «Євротранспорт», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 158645,51 грн.
Окружний адміністративний суд рішенням відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний адміністративний суд постановою задовольнив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення окружного адміністративного суду та ухвалив нове - про задоволення позову.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Євротранспорт» наголошує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ч. 4 ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (у редакції Закону України від 18.10.2022 № 2682-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю»), п. 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі - Інструкції №286).
Також звертає увагу на суперечність між нормами Закону №875-ХІІ у зазначеній вище редакції та положеннями Інструкції № 286 в частині умов, за яких працевлаштування особи з інвалідністю вважається виконання нормативу, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо законності застосування умови, не передбаченої законом (стосовно мінімального шестимісячного строку роботи), для оцінки виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, де працює від 8 до 25 осіб, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця.
Частиною 4 ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, <…> які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, <…> у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Вищенаведена правова норма пов'язує виконання нормативу не з фактом укладення трудового договору з особою з інвалідністю, хоч і на основне місце роботи, а з розрахунковим показником - середньообліковою чисельністю таких працівників у звітному році.
Методика обчислення середньооблікової чисельності працівників безпосередньо законом не деталізується, однак визначена Інструкцією № 286.
Згідно з п. 2.1 Інструкції №286 до облікової кількості штатних працівників включаються особи, які уклали трудовий договір і відпрацювали хоча б один день.
Пунктом 3.2.1 Інструкції №286 передбачено, що середньооблікова кількість за місяць обчислюється діленням суми облікової кількості працівників за кожний календарний день місяця на число календарних днів місяця.
Пунктом 3.2.5 Інструкції № 286 установлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за рік) обчислюється діленням суми середньооблікової кількості за всі місяці цього періоду на кількість місяців у ньому - тобто на 12, якщо підприємство, як у цій справі, відпрацювало повний рік.
Ч. 4 ст. 19 Закону № 875-ХІІ визначає коло осіб, працевлаштування яких зараховується для цілей нормативу (критерій основного місця роботи), тоді як п. 3.2.5 Інструкції № 286 у системному зв`язку з ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ визначає методику обчислення розрахункового показника (середньооблікової чисельності) за звітний період. Ці норми не виключають одна одну, а застосовуються сукупно.
Висновки: виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, визначається за середньообліковою чисельністю осіб з інвалідністю, працевлаштованих на умовах, передбачених ч. 4 цієї ст. (за основним місцем роботи), розрахованою за методикою пунктів 2.1, 3.2.1, 3.2.5 Інструкції №286, а не за самим фактом наявності трудових відносин із такою особою.
Виконання нормативу пов`язане з середньообліковою чисельністю працюючих осіб з інвалідністю, а не тривалістю їх праці понад шість місяців.
Ключові слова: квотування зайнятості, статистичний облік персоналу, відповідальність суб'єктів господарювання