Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 березня 2021 року
у справі № 806/1453/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо застосування Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та ПК України при розгляді спору про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах
від 11 лютого 2020 року у справі № 818/1604/16
від 31 березня 2020 року у справі № 818/2857/14
від 19 січня 2021 року у справі № 808/3932/15
ФАБУЛА СПРАВИ
Об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Постановою окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За приписами пункту 95.3 цієї ж статті cтягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Згідно преамбули Закону України від «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (далі - Закон №2864-ІІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Статтею 1 Закону №2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону для його цілей під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ВИСНОВКИ: посилання контролюючого органу на те, що у даному випадку норми ПК України мають пріоритет по відношенню до інших законодавчих актів, оскільки спірні правовідносини (погашення податкового боргу) є податковими, не спростовують правильності висновку судів у цій справі з огляду на те, що пунктом 87.2 статті 87 ПК України чітко визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, у тому числі й Законом №2864-ІІІ.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим податкової застави, податкове зобов'язання, порядок звернення стягнення на майно платника податків
