Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 травня 2023 року
у справі № 756/3891/21
Цивільна юрисдикція
Щодо суб’єкта, наділеного правом на звернення до суду з позовом про зміну або розірвання договору про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду)
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус державної нотаріальної контори, про розірвання:
- договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3;
- договору про заміну набувача в договорі довічного утримання, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 стверджує, що суди неправильно застосували п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, яка має вичерпний перелік підстав для розірвання договору довічного утриманця, а саме невиконання або неналежне виконання договору довічного утримання. Невиконання договору довічного утримання полягає у повному ігноруванні набувачем своїх обов'язків по договору довічного утримання, неналежне виконання полягає у частковому порушенні зрушенні обов`язків набувачем, передбачених у договорі довічного утримання, а саме сплата щомісячного грошового утримання або комунальних послуг не в повному обсязі або у порушенням строків оплати тощо
Правова позиція Верховного Суду: при вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім`ї набувача або іншій особі за їхньою згодою. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення (ч.ч. 1, 2 ст. 752 ЦК України).
Тлумачення ст. 752 ЦК України свідчить, що:
- законодавцем передбачено два види заміни набувача за договором довічного утримання (догляду). Вони поділяються залежно від підстави, яка необхідна для заміни набувача, на: (а) «договірний»; (б) «судово-договірний»;
- для «договірної» заміни набувача за договором довічного утримання (догляду) необхідні: (а) договір про заміну набувача. Цей договір укладається тільки між первісним та новим набувачем, і відчужувач не є його стороною. З урахуванням змісту ст.ст. 513, 521, 745 ЦК України договір про заміну набувача підлягає нотаріальному посвідченню. Фактичною передумовою для укладення такого договору є неможливість подальшого виконання фізичною особою обов`язків набувача внаслідок підстав, що мають істотне значення. Як істотні підстави можуть бути кваліфіковані досить різноманітні обставини (зокрема, погіршення майнового стану набувача, відсутність у нього постійного заробітку, необхідність переїзду до іншого місця проживання, неможливість виконувати обов`язки з незалежних від нього причин і тощо); (б) згода відчужувача на заміну набувача. По своїй суті згода - це односторонній правочин, яким відчужувач погоджується на заміну набувача. Тобто у такому правочині має бути висловлена згода щодо конкретної фізичної або юридичної особи. Для його сприйняття як іншими учасниками цивільного обороту, так і нотаріусом, він повинен бути викладений письмово. У ЦК України не визначено момент, на який має існувати згода відчужувача. Як наслідок, допустимі кілька варіантів: (1) попередня згода, тобто до моменту укладення договору про заміну набувача; (2) згода одночасно з укладенням договору про заміну набувача; (3) наступна згода, тобто після укладення договору про заміну набувача. Тільки за сукупності перелічених юридичних фактів (договору та згоди) проведення заміни набувача буде правомірним.
- для «судово-договірної» заміни набувача за договором довічного утримання (догляду) має існувати: (а) договір про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду); (б) відмова відчужувача надати згоду щодо заміни набувача за договором довічного утримання (догляду); (в) рішення суду (у ч. 2 ст. 752 ЦК України передбачено, що відмова відчужувача у наданні згоди може бути оскаржена до суду).
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (абз. 1 ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Тобто, правом вимагати припинення зобов`язання наділяється лише його сторона. Особа, яка не була стороною зобов'язання на момент його виникнення, та яка не набула статус сторони зобов'язання не може вимагати припинення зобов`язання.
Висновки: правом звертатися до суду з позовною вимогою про зміну або розірвання договору про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду) наділена лише одна з сторін договору, а не будь-яка інша особа (зокрема, особа, яка вчинила такий односторонній правочин як згода відчужувача на заміну набувача в договорі довічного утримання (догляду).
Ключові слова: порушення договірного зобов'язання, захист прав відчужувача, підстави припинення дії договору, процедура припинення зобов'язання
