Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 січня 2026 року
у справі № 629/3573/23
Цивільна юрисдикція
Щодо спеціальної підстави розірвання договору довічного утримання у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус міського нотаріального округу, про розірвання договору довічного утримання (догляду).
ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус, про розірвання договору довічного утримання (догляду).
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні первісної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
ОЦІНКА СУДУ
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача (частина перша статті 755 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору у зв`язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором (частина друга статті 756ЦК України).
У цій справі апеляційний суд правильно вказав, що всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що вона не мала можливості подальшого виконання умов договору. Факт існування неприязних стосунків ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до таких обставин не належить. Доказів того, що відповідач за зустрічним позовом перешкоджала набувачу у виконанні умов договору матеріали справи не містять. Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність обставин, що свідчать про неможливість подальшого виконання умов договору набувачем та як наслідок застосування до спірних правовідносин абзацу 2 пункту 17 оспорюваного договору та частини другої статті 756 ЦК України, є помилковим.
ВИСНОВКИ: в приватному праві передбачено спеціальну підставу розірвання договору довічного утримання неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення.
Законодавцем не визначено переліку підстав, що мають істотне значення і які впливають на неможливість подальшого виконання умов договору довічного утримання. Тому вирішення питання про кваліфікацію підстави як такої, що має істотне значення, перебуває в сфері судового розсуду.
Як підставу, що має істотне значення, зокрема, може бути кваліфіковано, з урахуванням конкретних обставин справи: погіршення стану здоров`я набувача, яке призвело до втрати працездатності; істотне погіршення матеріального становища набувача; тяжка хвороба набувача; необхідність здійснення догляду за близькими родичами набувача.
За наявності підстави, що має істотне значення, суд, з урахуванням тривалості часу належно виконання набувачем обов`язків за договором, може визнати право на частку в праві власності на річ, яка була передана за договором довічного утримання (догляду). Визнання права на частку в праві власності на річ, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), зумовлює виникнення спільної часткової власності на таку річ у відчужувача та набувача.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: відносини утримання, припинення догляду, обов'язки утримувача
