Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 травня 2025 року
у справі № 756/8623/22
Цивільна юрисдикція
Щодо розірвання договору довічного утримання у зв`язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про розірвання (припинення) договору довічного утримання та визнання права власності на частину нерухомого майна.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки, а за ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частки та за ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири змінено, збільшивши частку ОСОБА_5 у праві власності на квартиру з 2/3 частин на 92/100 частини, а частку ОСОБА_2 зменшити з 1/3 частини на 8/100 частини квартири.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору у зв`язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов`язки за договором (частина друга статті 756ЦК України).
В приватному праві передбачено спеціальну підставу розірвання договору довічного утримання неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення.
Як підставу, що має істотне значення, зокрема, може бути кваліфіковано, з урахуванням конкретних обставин справи: погіршення стану здоров`я набувача, яке призвело до втрати працездатності; істотне погіршення матеріального становища набувача; тяжка хвороба набувача; необхідність здійснення догляду за близькими родичами набувача.
За наявності підстави, що має істотне значення, суд, з урахуванням тривалості часу належно виконання набувачем обов`язків за договором, може визнати право на частку в праві власності на річ, яка була передана за договором довічного утримання (догляду). Визнання права на частку в праві власності на річ, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), зумовлює виникнення спільної часткової власності на таку річ у відчужувача та набувача.
ВИСНОВКИ: законодавцем не визначено переліку підстав, що мають істотне значення і які впливають на неможливість подальшого виконання умов договору довічного утримання. Тому вирішення питання про кваліфікацію підстави як такої, що має істотне значення, перебуває в сфері судового розсуду.
Сам лише факт проходження відповідачем військової служби в СБУ, яку вона проходила і до введення в Україні воєнного стану, не свідчить про наявність підстав, що мають істотне значення, для розірвання договору із застосуванням правових наслідків, передбачених частиною другою статті 756 ЦК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави припинення договору, відносини довічного утримання, підстави розірвання договору
