Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 серпня 2025 року
у справі № 464/5967/23
Цивільна юрисдикція
Щодо відсутності підстав для розірвання довічного утримання (догляду)
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просив розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 26 червня 2009 року між ним і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила розірвати договір довічного утримання (догляду) та визнати за нею право власності на 4/5 частини квартири.
Суд першої інстанції рішенням позов ОСОБА_1 задовольнив.
Апеляційний суд постановою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Аналіз статті 744 ЦК України свідчить, що законодавець, передбачивши можливість визначення в договорі обов`язків як з утримання, так і догляду, розмежував указані поняття. Так, утримання характерне для зобов`язань майнового характеру, в той час як догляд, з-поміж іншого, може полягати в конкретних діях, турботі та опікуванні набувача над відчужувачем у силу його похилого віку та потребі в сторонній допомозі.
Конструкція статті 744 ЦК України вказує й на те, що умовами договору може бути передбачено як утримання або догляд так і утримання разом з доглядом.
Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
За правилами статті 751 ЦК України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
ВИСНОВКИ: у цій справі, погоджуючи в договорі саме грошовий еквівалент утримання, сторони реалізували принцип свободи договору.
Задовольняючи первісний позов, суди помилково вважали, що ненадання догляду набувачем свідчить про істотне невиконання умов договору та є підставою для його розірвання, адже умовами договору не передбачено конкретних обов'язків з догляду (опікування). Тому задоволення позову з цих підстав та розірвання договору суперечить як закону, так і умовам укладеного між сторонами договору.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зміст договору утримання, зміст договору догляду, підстави припинення договору
