Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 квітня 2023 року
у справі № 904/272/22
Господарська юрисдикція
Щодо надсилання судових рішень на електронну пошту учасника справи в умовах воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "Павер Газ" подало позов до Головного управління Держпраці (далі - Відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - Відповідач-2), про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 156 028 грн 00 коп. збитків, 3 770 грн 32 коп. 3 % річних, 11086 грн 23 коп. інфляційних втрат та 14 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити частково.
Апеляційний господарський суд ухвалив: залишити без руху апеляційну скаргу Відповідача-1 на рішення господарського суду, надати Відповідачу-1 строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги (з відповідним обґрунтуванням та доказами), а також роз'яснити Відповідачу-1 наслідки невиконання вказаних вимог суду.
Апеляційний господарський суд ухвалив відмовити Відповідачу-1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду.
ОЦІНКА СУДУ
За змістом положень статей 6, 242 та частин другої, четвертої статті 174, пункту 4 частини першої статті 261, частини третьої статті 262 ГПК України (пункти 6.1, 6.3) ключовим для здійснення такої процесуальної дії як повернення апеляційної скарги без розгляду, відмови у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з неусуненням недоліків, які встановлені ухвалою про залишення без руху, є встановлення факту вручення відповідної ухвали, а не спосіб її надсилання.
Крім цього, щодо застосування наведених норм Суд також зазначає, що:
- застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи; лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності;
- надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення, однак через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами;
- такі дії мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи;
- ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення;
- якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них;
- з огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно; тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, а тому самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію;
- суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними;
- попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.
З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, а тому відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Враховуючи, що апеляційна скарга була подана Відповідачем-1, тому останній був безумовно обізнаний про свою ініціативу звернення до суду апеляційної інстанції, а відтак мав проявити зацікавленість у розгляді своєї апеляційної скарги.
Крім того скаржник безпосередньо зазначив в апеляційній скарзі у власних реквізитах електронну пошту, що також зазначена в реквізитах на власному бланку, на якому Відповідач-1 оформив апеляційну скаргу.
Отже, повідомивши суду, як один із своїх засобів зв`язку електронну пошту, скаржник мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження та долю його власної апеляційної скарги, та мав усвідомлювати, що суд може комунікувати з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації .
ВИСНОВКИ: в умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила вручення судового рішення, право учасника знати про суд, презумпція обізнаності учасника про справу, недоліки апеляційної скарги
