Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 серпня 2026 року
у справі № 20/5007/703-Б/12
Господарська юрисдикція
Щодо доказового значення поштової накладної з повідомленням про зміну адресу листування для встановлення виняткових обставин, за яких не застосовується присічний однорічний строк на апеляційне оскарження
Фабула справи: у справі про банкрутство ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор" однією із визнаних судом кредиторів боржника була ОСОБА_1.
04.05.2023 Господарський суд постановив ухвалу, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор"; ліквідовано юридичну особу ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор"; вимоги кредиторів у справі, які не задоволені за недостатністю майна, постановлено вважати погашеними; провадження у справі закрито.
04.05.2026 до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції звернулася ОСОБА_1.
ОСОБА_1 також просила поновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду.
Ухвалою апеляційного господарського суду визнано неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду. Апеляційну скаргу повернуто скаржниці.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що висновок суду апеляційної інстанції про неповідомлення суду першої інстанції щодо зміни адреси для листування не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки нею було направлено до господарського суду відповідне повідомлення, що підтверджується поштовою накладною.
Правова позиція Верховного Суду: як визначено у частинах першій - третій статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції майже через три роки після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 256 ГПК України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
При цьому за умовами частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тож, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення, пропущений процесуальний строк може бути поновлено виключно у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.
Зазначений у частині другій статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у цій нормі.
Висновки: посилання скаржниці на поштову накладну як на доказ повідомлення суду першої інстанції про зміну адреси для листування не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Зазначений документ не подавався скаржницею до суду апеляційної інстанції, а в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про зміну адреси для листування, надіслання якої, за твердженням скаржниці, підтверджує зазначена накладна. Відтак обставина повідомлення суду першої інстанції про зміну адреси для листування не була встановлена судом апеляційної інстанції та не може бути встановлена судом касаційної інстанції на підставі поданого лише на стадії касаційного перегляду документа, з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції.
Крім того, зазначена накладна не підтверджує наявності виняткових обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, за яких не застосовується встановлений цією нормою присічний однорічний строк на апеляційне оскарження судового рішення, а відтак не впливає на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження.
Ключові слова: обов'язки учасників справи, процесуальні документи, пропуск процесуального строку
