Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 червня 2023 року
у справі № 910/14262/21
Господарська юрисдикція
Щодо відшкодування шкоди за договором обов'язкового цивільного страхування цивільно-правової відповідальності внаслідок ДТП, що сталася між транспортними засобами, які належать одній особі
Фабула справи: АТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося з позовом до АТ "Страхова компанія "Вусо" про стягнення 143 882,74 грн, з яких: 127 500,00 грн - сума страхового відшкодування, 9 180,00 грн - пеня, 5 169,73 грн - інфляційні втрати та 2 033,01 грн - 3 % річних.
Господарський суд ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд рішення залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: АТ "Українська пожежно-страхова компанія" зазначає, зокрема, що суди попередніх інстанцій порушили системний зв`язок між доведеними та наявними підставами настання цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу і прямим обов'язком страховика здійснити виплату страхового відшкодування посилавшись на обставину, що внаслідок належності транспортних засобів (учасників ДТП) одній особі цивільно-правова відповідальність не виникає.
Правова позиція Верховного Суду: обов'язковою передумовою виникнення договірного зобов`язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, є попередня наявність деліктного зобов`язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
ЦК України не розкриває визначення поняття "іншої особи" вміщеного у п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Утім, із урахуванням телеологічного тлумачення змісту наведеної норми очевидно, що особою зазначеною у п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України має бути особа відмінна від особи заподіювача шкоди. У протилежному разі - поєднання заподіювача шкоди та потерпілого в одній особі фактично нівелює наявність підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків.
Таке тлумачення безпосередньо слідує із змісту деліктного зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Тобто деліктне зобов`язання обов`язково передбачає наявність: 1) потерпілої особи (кредитора) та 2) особи, яка завдала шкоди (заподіювача шкоди, боржника).
Подібне розуміння деліктного зобов`язання фактично відображає зміст ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положення п. 22.1. якої пов`язують наявність підстав для виплати страховиком суми відшкодування у разі настання страхового випадку за участю страхувальника саме із заподіянням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тобто заподіянням шкоди особі відмінній від страхувальника.
Висновки: заподіяння власнику транспортного засобу (страхувальнику) внаслідок ДТП шкоди іншим належним йому транспортним засобом (поєднання в одній особі потерпілого та заподіювача шкоди) не зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, оскільки у такому разі відсутнє деліктне зобов'язання, яке передбачає обов`язково наявність потерпілої особи та особи, яка завдала шкоди.
Ключові слова: страхування транспорту, виникнення страхового випадку, ознаки делікту
